Ягуарунді

Ягуарунді
Ягуарунді темного кольору

Ягуарунді (Puma yagouaroundi) – південноамериканська кішка, яка вміє цвірінькати. Мешкає від Побережжя Мексики до північного заходу Аргентини, незначна частина популяції присутня в південному Техасі й Аризоні.

Цей вид ссавців з сімейства котячих має більше 40 назв. Основна назва ягуарунді походить від місцевого слова yagua (що в перекладі позначає м’ясоїдну істоту) і irundi – «чотири» або від hung’i – «брудно-оранжевий».

Ягуарунді
Ягуарунді, хвіст тварини

Особливості будови тіла ягуарунді дозволяє їм з легкістю пробиратися скрізь високу траву вологих луків, полювати в савані, в колючих чагарниках чапаралі, в тропічних лісах. Часто селяться ягуарунді коло води – в заболочених місцях, по берегах струмків, річок і озер. У гори представники цього виду забираються на висоту до 3200 м над рівнем моря.

Кішка ягуарунді полохлива, зовнішньо нагадує маленьку пуму, але за характером більш дружня і абсолютно невибаглива в їжі. Втім, пристрасть до полювання настільки розвинута в ній, що саме це і зупинило людей від того, щоб повністю приручити цю тварину: замість того, щоб охороняти будинок від дрібних гризунів, ягуарунді із задоволенням потрошать курники своїх же господарів.

Ягуарунді
Руда ягуарунді

В їжі ягуарунді віддає перевагу дрібним ссавцям, птахам, рептиліям, рибі, жабам, може вполювати навіть опосума або броненосця. Ловить флоридських кролів, очеретяних хом’яків, голчастих щурів. З рептилій звичайною здобиччю ягуарунді є амейви і ігуани. Не гребує рослинною їжею (фрукти) і комахами. Здійснює набіги на пташники, щоб поласувати свійською птицею.

Загалом, кішки ягуарунді найбільш полюбляють легкодоступну здобич, тому меню і пропорції кожного харчового продукту, з’їденого ними, змінюються зі зміною географічного середовища. Іноді в Панамі ягуарунді кооперуються з місцевими мавпами і разом здійснюють наліт на плантації бананів і інжиру: мавпи обривають плоди на деревах, а кішки підбирають все, що впало на землю.

Ягуарунді
Короткошерсті ягуарунді

Зовнішньо ягуарунді дещо нагадує представників сімейства куницевих або віверрових. У кішки ягуарунді надзвичайно витягнуте, гнучке тіло на сильних ногах і довгий хвіст. Довжина тіла в межах 55-77 см, хвіст – 33-60 см, висота в холці десь 25-35 см. Важить ягуарунді 4,5-9 кг. Самці більші за самку. Голова у ягуарунді невелика, кругла. Вуха маленькі, закруглені, морда коротка.

Ягуарунді
Вуха ягуарунді

Ягуарунді – кішка короткошерста, хутро густе, монотонне, буре з домішками рудого або чорнувате чи коричнювате з домішками сірого. Через різницю в забарвленні ягуарунді спочатку класифікували, як два окремі види: власне ягуарунді і ейру (eyra). Пізніше було встановлено, що незважаючи на різницю в забарвленні ягуарунді і ейру вільно спаровуються, а в їхньому посліді можуть бути представлені кошенята обох кольорів.

Ягуарунді
Форма очей і приплюснутий ніс ягуарунді-ейри

Новонароджені ягуарунді іноді відрізняються дрібно крапчастим забарвленням. У дорослих особин плями на тілі відсутні, тільки є світлі відмітини з боків носа і на грудях. На животі колір хутра трохи світліший ніж на спині.

Голова кішки ягуарунді невелика, пласкувата, вуха округлені (висота – 25 – 40 мм), зубів 30, мають 3 пари молочних залоз.

Тварина (за винятком шлюбного сезону) веде поодинокий спосіб життя. На відміну від інших представників котових ягуарунді в основному активні вдень. Переважно полює на землі, але вправно рухається по деревах й поміж гілок. Кішки ягуарунді вміють плавати.

Ягуарунді під час полювання стрибає на двометрові відстані, завмирає в «положенні штатива», тримаючи баланс задніми ногами і хвостом.

Ягуарунді
Кошеня ягуарунді

Як і у всіх представників родини котових, у ягуарунді добре розвинені зір, слух і нюх.

Статевозрілі ягуарунді мають незвичайний вокальний репертуар – зафіксовано до 13 різних вигуків. Вони вміють мурчати, свистіти, кричати і поговорюють, що вони вміють цвірінькати дещо подібно до голосу птаха.

Індивідуальні території самців ягуарунді мають площу від 88 до 100 км², самиця займає біля 7 км².

Маркувальна поведінка ягуарунді відома тільки за спостереженнями в неволі – кігтями задніх лап кішки роблять мітки-подряпини, це супроводжується одночасним сечовипусканням. Свої випорожнення вони залишають непокритими, труться головами об об’єкти, залишають сліди кігтів – усі ці заходи служать нюховій або візуальній комунікативній функції.

Ягуарунді
Дитинча ягуарунді

На більшій частині ареалу у ягуарунді немає певного сезону розмноження. У Мексиці він припадає переважно на листопад-грудень. Самки досягають статевої зрілості у віці 2 років. У неволі кішки ягуарунді розмножуються до двох разів на рік. У період спарювання коти ягуарунді видають гучні крики.

Вагітність триває 70-75 днів. Лігво кішка влаштовує в дуплі або серед густих заростей, в посліді від двох до чотирьох дитинчат. Кошенята народжуються сліпими, з плямами на хутрі на нижній стороні, які з віком зникають. Десь на 21 день після народження кішка починає підгодовувати кошенят тваринною їжею. На 28 день вони вперше виходять з лігва і у віці 42 днів кошенята вже здатні самостійно полювати. У неволі ягуарунді живуть до 10 років.

Ягуарунді
Густе хутро ягуарунді

Хоча всі інші дрібні південноамериканські кішки мають по 18 пар хромосом, у кішки ягуарунді 19 пар хромосом (2n=38) — стільки ж, скільки у котів Старого Світу. Також хромосомний набір ягуарунді унікальний тим, що він не має хромосом групи F, але має 5 пар хромосом групи Е. Одна з цих хромосом групи E аналогічна до хромосомного набору бенгальської кішки або кота-рибалки.

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*