Як Санфорда ловить кайф

Як Санфорда ловить кайф
Лемур Eulemur sanfordi

Членистонога отруйна багатоніжка не може бути їжею лемуру, але вона допомагає тварині в боротьбі з паразитами.

Щоб позбутися паразитів, Санфорда натирається роздратованою багатоніжкою.

Схоже, мадагаскарські лемури мають схильність до психотропної отрути, яку виділяє токсична багатоніжка, що повзає там під деревами. Проте лемури від неї в захопленні. Тваринки натирають покусаною багатоніжкою свою шерсть, щоб захиститися від комах. Однак інсектицидний ефект не єдина принада лемурів Мадагаскару. При контакті з токсичною багатоніжкою примат входить в наркотичний транс. Дія отрути очевидна. Лемур з трудом тримає очі відкритими (витяг з документального фільму «Шпигунські камери в тваринній країні» режисера Джона Даунера, який транслювався на каналі «Франція-5»).

Лемур Санфорда (Eulemur sanfordi Archbold) – примат роду звичайних лемурів з родини лемурові. Раніше вважався підвидом бурого лемура Eulemur fulvus, але в 2005 році був піднятий до рангу виду. Назвали вид на честь Леонарда Санфорда, американського лікаря і орнітолога-любителя, адміністратора Американського музею природної історії. Сьогодні Санфорда – вимираючий вид, належить до роду звичайних лемурів.

Санфорда – лемур середнього розміру. Довжина його тіла знаходиться в межах 38 – 40 см, довжина хвоста – від 50 до 55 см. Вагою тварина – від 1,8 до 1,9 кг.

Шерсть верхньої частини тіла самців від сірого до коричневого кольору, на ступнях, долонях і біля основи хвоста більш темна. Нижня частина тіла (черево, груди і внутрішня поверхня кінцівок) світло-сіра або коричнево-сіра. Хвіст темно-сірий. Морда у тварини темна, обрамлена білою або сірою шерстю, має світло-сірі надбрівні дуги. Від інших родинних видів відрізняється більш довгою світлою шерстю на вухах і щоках. У самця на маківці є світло-коричнева шерсть, у самиць верхня частина тіла сіро-коричнева, більш темніша на плечах, верхній половині спини і голові. Нижня частина тіла тварини світло-сіра, а хвіст зазвичай темно-сірий.

Зустрічаються в північній частині Мадагаскару (від Анциранана до Ампанакана). Популяція сконцентрована в декількох лісових масивах: Анкарано, Аналамерана, Амбр. До того ж є невелика популяція в районі Дараіна. Південна межа ареалу проходить по річці Манамбату. Між містечками Вухемар і Самбава зустрічаються гібриди – з білолобим лемуром Eulemur albifrons.

Мешкають у тропічних вологих і сухих лісах, на середньогір’ї зустрічаються на висоті до 1400 метрів над рівнем моря. Утворюють групи від 3 до 15 особин. Кожна група захищає територію до 14 гектарів. Лемури багато часу приділяють догляду за шерстю – груммінгу, висловлюючи у такий спосіб симпатію до інших членів групи. Будова зубів нижньої щелепи нагадує гребінку, за допомогою якої і здійснюється догляд за шерстю.

Сезон розмноження – в кінці травня, народжуються в кінці вересня або на початку жовтня. Тривалість вагітності близько 120 днів. В посліді зазвичай одне дитинча, в неволі іноді трапляються двійні. Після народження дитинча чіпляється за черево матері, через два тижні переповзає їй на спину. Харчується малеча молоком до 3 або 4 місяців, віці 5-6 місяців стає самостійним. Статева зрілість настає у віці близько 2 років. Тривалість життя в дикій природі 20-25 років.

В раціоні у тварини в основному фрукти, доповненням служать інші частини рослин (бруньки, квіти, молоде листя), а також невеликі безхребетні (павуки, багатоніжки, комахи).

Отруйних багатоніжок використовує як засіб від зовнішніх паразитів – лемур дратує впійману багатоніжку, злегка покусуючи її. Розлючена багатоніжка захищаючись виділяє токсичний секрет, яким лемур натирає свою шерсть.

Санфорда – це один з найрідкісніших видів лемурів. Міжнародний союз охорони природи присвоїв виду охоронний статус «Вимираючий». Головна загроза популяції в дикій природі – руйнування місця існування через лісозаготівлі і видобутку корисних копалин. Також серйозну небезпеку становить полювання на цих тварин заради м’яса – м’ясо лемурів вважається делікатесом і продається за кордон.

Залишити коментар