Категорії
Міста, країни, люди

Золото Полуботка

Скарби Полуботка – це історія про велику кількість золота, яку в 1723 році український гетьман Павло Полуботок здав на зберігання в англійський банк.

У листопаді 1723 р. Павла Полуботка ув’язнили в Петропавловській фортеці. Але перед арештом гетьман таємно вивіз на зберігання 200 тисяч золотих монет в банк Британії під 7,5 % річних (за деякими джерелами, було дві бочки із золотом, яке потрапило в банк Британської Ост-Індської компанії). У заповіті Полуботок нібито 80% залишив незалежній Україні, а решту – нащадкам.

Перші чутки про великі багатства гетьмана з’явились в 1860-х роках, але більш широкої популярності історія набула в 1907 році, коли була опублікована професором Олександром Рубцем в російському журналі «Новое время». В 1908-му Міністерство закордонних справ Росії виписало російському консульству в Лондоні ордер на розслідування.

Потім у 1909 році Олександр Рубець запропонував провести з’їзд нащадків Полуботка у місті Стародубі. На з’їзді було близько ста людей, які вважали себе нащадками гетьмана, але привілейованих спадкоємців по чоловічій лінії власників не вдалося розшукати. З’їзд ухвалив рішення створити з 25 присутніх делегатів комісію з пошуку спадщини та найняти для цього адвоката Кулябко-Корецького. Однак перша поїздка Кулябко-Корецького до Лондона виявилася безрезультатною, а другій поїздці вже завадила Перша світова війна.

В 1922 році до посольства УРСР у Відні звернувся Остап Полуботко з Бразилії – прямий нащадок одного з синів гетьмана. Він показав послу Юрію Коцюбинському фотокопію документу Полуботка, оригінал якого він начебто зберігав у надійному місці, та запропонував угоду, що передасть право на отримання грошей уряду УРСР, а за оригінал хоче отримати лише один відсоток накопиченої суми. Однак спроба переговорів з Банком Англії завершилась нічим.

Надалі час від часу ця тема скарбів Полуботка привертала до себе увагу. Так у хаотичний час розпаду Радянського Союзу історія знову привернула увагу громадськості. Інтерес до золота Полуботка збігся з візитом до Києва в червні 1990 року прем’єр-міністра Великої Британії Маргарет Тетчер, коли поет Володимир Цибулько оголосив, що якщо золото буде повернуто, то кожний громадянин незалежної України отримає по 38 кг. Український парламент навіть розпорядився створити спеціальний комітет на чолі з Петром Троньком, який відвідав Лондон, але про результат не повідомили громадян.

Легенда про золото Полуботка висвітлювалася в ряді науково-популярних журналів. 1993 рік – на кіностудії ім. Довженка поставили фільм «Вперед, за скарбами гетьмана» у жанрі бурлескної комедії. У пригодницькому романі Рафаеля Гругмана «Заповіт Мазепи, князя Священної Римської імперії, що відкрився в Одесі праправнукові Бонапарта», розповідається про пошук військової скарбниці Запорізької Січі і, в тому числі, про полковника Павла Полуботка та його сина, про запит отриманий за часів Хрущова з Лондона про спадкоємців Павла Полуботка, на який не розібравшись, Інюрколегія відповіла, що спадкоємці не виявлено. Про це 1991 року доповідав у Раді Леонід Кравчук, 1-й Президент України.

Цікаві факти. В 2014 році офіційно заявлено в ЗМІ (польська газета «Kurier Poranny»), що золото Полуботка (чотири діжки з золотими монетами) віднайдено в Лондоні в місці покинутого сховища Банку Англії, у підземеллі району Вест-Енд (West End), яке було залишене з часів «Великої Пожежі», в 40-галонних діжках, виготовлених із мадагаскарського дуба.

В діжках знайшли: книги з України, понад 400 тисяч золотих дукатів, викарбувані Бердичівським монетним двором; мала частка цехінів та крюґеррандів. Кожна діжка вміщує рівно 101 тисячу одноунцієвих монет із загальною вагою понад 12,56 тонн. При експертизі монет з’ясувалося, що золотим є тільки поверхневий шар, саму монету (понад 90 %) викарбовано з родію (дорогоцінний метал, більш ніж в сто разів дорожчий за золото). Спектральний і радіовуглецевий аналізи показали, що цей родій видобутий у нині виснаженій мідній шахті, що неподалік від вершини Говерли в українських Карпатах.

Залишити відповідь