Золото з царських гробниць Ура

Золото з царських гробниць Ура
Золото з царських гробниць Ура

У Південній Месопотамії, приблизно на півдорозі від Багдада до Перської затоки, серед голої і безплідної пустелі височіють нагромадження пагорбів. Араби називають це місце «Тал ал-Муккайір» («Смоляний пагорб»). Важко навіть повірити, що колись ця пустеля була населена. І тим не менше тут, під шаром вивітреної породи, спочивають руїни стародавнього міста, відомого як «Ур халдеїв» або «Ур халдейський». Але історія Ура бере свій початок задовго до появи в Дворіччі халдейських племен.

Ур – одне з найдавніших міст світу. За переказами, його уродженцем був біблійний праотець Авраам. В III тисячолітті до н. е. місто Ур займає важливу роль в Дворіччі. Десь у 2350 р. до н. е. правитель міста Аккад на ім’я Саргон (Саргон Великий) захопив квітучі міста Південного Дворіччя. Династія Саргона правила двісті років.

Майже до 2200 року до н. е. Дворіччя було підкорене племенам гутіїв (або кутіїв). Але вже в кінці III тисячоліття до н. е. гутії були переможені, і Ур знову набув статусу головного міста Дворіччя.

Царі III династії Ура правили Месопотамією понад сто років. При них вперше в світовій історії почалося зведення протяжних укріплень на кордонах держави (на зразок Великої Китайської стіни), Адріановий та Траянові вали і т. д. Прославлений численними храмами і палацами, Ур в ці часи процвітав. Численні торгові шляхи вели до нього з гір і з моря. Ця епоха стала часом розквіту шумерської культури.

Останній цар III династії Ура Іббі-Суен був переможений армією сусідньої держави Елам і взятий в полон. Після цього Ур занепав. Проходили століття, грандіозні споруди старіли, колись неприступні стіни перетворювалися на порох; слава нових народів затьмарювала стару, а часом зовсім попирала її. Лише відгомони древніх легенд, пробиваючись крізь товщу століть, нагадували про величні храми і палаци Ура.

Археологічні дослідження стародавньої столиці шумерів почалися в 1922 році і велися протягом дванадцяти сезонів (1922-1934). Цими дослідженнями, організованими спільно Університетським музеєм в Пенсільванії і Британським музеєм, беззмінно керував англійський археолог Леонард Вуллі, випускник Оксфорда. До моменту початку розкопок йому було 42 роки і він вже був відомий своїми розкопками в Єгипті, Нубії і Сирії.

На початку 1927 експедиція Вуллі приступила до розкопок міського кладовища. Археологи виявили тут близько двох тисяч могил. «Повинен зізнатися, що наукова обробка двох тисяч могил через її одноманітності набридла нам до крайності, – згадував Вуллі. – Майже всі могили були однаковими, і, як правило, в них не виявлялося нічого особливо цікавого».

Однак незабаром з’ясувалося, що насправді тут одне під одним лежать два кладовища різних періодів. Верхнє, судячи з написів на циліндричних печатках, відносилося до часів правління Саргона, тобто вік його становив приблизно 4200 років. Але під ним виявилися могили другого кладовища. І саме тут археологів чекали зовсім несподівані знахідки.
Першим сигналом про близькість чогось незвичайного стали круглі колодязі, що спускалися вертикально на глибину поховання, а потім переходили в горизонтальний лаз. Судячи зі знайдених в одному з колодязів черепків, він був проритий за часів Саргона. Але ким і навіщо?

Вуллі припустив, що це – сліди роботи древніх грабіжників могил. У Месопотамії, як і в Єгипті, пограбування могил було однією з найдавніших професій, і ті, хто нею займався, ніколи не діяли навмання: вони точно знали, де що лежить, і прагнули прибрати до рук що дорожче. До цього часу археологи вже знайшли сотні розграбованих могил і були впевнені, що виявити багате і нерозграбоване поховання можна тільки випадково, при збігу найщасливіших обставин. І в один з днів це сталося.

Спочатку хтось із робітників звернув увагу на мідний наконечник списа, що стирчав із землі. Виявилося, що він насаджений на золоту оправу держака. Під оправою був отвір, що залишився від зотлілого держака. Цей отвір привів археологів до ще однієї могили. Вона була трохи більша за звичайну, але такого ж типу і представляла собою просту яму в землі, вириту за розмірами труни з таким розрахунком, щоб з трьох сторін від неї залишалося небагато місця для жертовних приношень. У голові труни стояв ряд копій, які були уткнуті вістрями в землю, а між ними – алебастрові і глиняні вази. Поруч із труною, на залишках щита, лежали два оброблених золотом кинджала, мідні різці та інші інструменти. Тут же знаходилося близько п’ятдесяти мідних судин, срібні чаші, мідні глечики, страви і різноманітний посуд з каменю і глини. В ногах труни стояли списи і лежав набір стріл з крем’яними наконечниками.
Але по-справжньому археологи були вражені, коли очистили від землі труну. Скелет в ньому лежав у звичайній позі сплячого на правому боці. Кістки настільки зруйнувалися, що від них залишився лише коричневий пил, по якому можна було визначити положення тіла. І на цьому тлі яскраво виблискувало золото – таке чисте, немов його сюди тільки що поклали…

На рівні живота лежала ціла купа золотих і лазуритових намистин – їх було кілька сотень. Золотий кинджал і брусок з лазуриту на золотом кільці, що колись були підвішені до срібного поясу. Між руками покійного стояла важка золота чаша, а поруч – ще одна, овальної форми і великих розмірів. Біля ліктя стояв золотий світильник у формі раковини, а за головою – третя золота чаша. У правого плеча лежала двостороння сокира з єлектра (сплаву золота і срібла), а біля лівого – звичайна сокира з того ж металу. Позаду тіла в одній купі переплуталися золоті головні прикраси, браслети, намистини, амулети, сережка у формі півмісяця і спіральні кільця із золотого дроту.

Але це все археологи розглянули потім, а спершу їм впав в око блискучий золотий шолом, що покривав зотлілий череп. Шолом глибоко насувався на голову і прикривав обличчя щічними пластинами. Він був викуваний з чистого золота і мав вигляд пишної зачіски. Карбований рельєф на шоломі зображував завитки волосся, а окремі волоски були зображені тонкими лініями. Від середини шолома волосся спускалося вниз плоскими завитками, перехопленими плетеною тасьмою. На потилиці вони зав’язувалися в невеликий пучок. Нижче тасьми волосся спадало локонами навколо викарбуваних вух з отворами, щоб шолом не заважав чути. По нижньому краю були пророблені маленькі отвори для ремінців, якими закріплювався капюшон, від якого збереглося лише кілька уривків.

Цей шолом є найпрекрасніший зразок роботи шумерських майстрів золотих справ. «Якби навіть від шумерського мистецтва нічого більше не залишилося, досить одного цього шолома, щоб відвести мистецтву стародавнього Шумеру почесне місце серед цивілізованих народів», – писав Леонард Вуллі.

Золото з царських гробниць Ура
Золотий шолом шумерів

Ким була ця людина, що похована п’ять тисяч років назад з такою розкішшю? На двох золотих посудинах на світильнику повторюється напис «Мескаламдуга, Герой Благодатної країни». Згодом те ж ім’я було прочитано на циліндричній печатці, яку виявили в іншому похованні, причому тут Мескаламдуга іменувався «царем». Однак Вуллі припустив, що Мескаламдуга був всього лише принцом царського роду, так як відсутність в його похованні символів царської влади вказує на те, що він ніколи не займав трону, а саме поховання належало до звичайного типу приватних могил. Але остаточно Вуллі впевнився в своїй правоті лише тоді, коли археологи знайшли справжні гробниці царів Ура.

«Якби ми не бачили царської могили, то, напевно, вирішили б, що тут похований цар», – писав Вуллі згодом про поховання Мескаламдуга. А побачили вони царські гробниці лише в останні дні сезону 1926/27 року.

Всього тут було шістнадцять царських поховань, і жодне з них не було схоже на інше. Жителі Ура ховали царів в гробницях з каменю або з обпаленої цегли. Кожна така гробниця складалася з одного приміщення або з анфілади ретельно оброблених кімнат – справжній підземний палац. Але, на жаль, майже всі гробниці були розграбовані ще в давнину. Недоторканними виявили тільки два поховання.

Золото з царських гробниць Ура
Золотий кинджал Ура

Перша царська гробниця, розкрита Вуллі, дала археологам дуже мало матеріалу – по-перше, тому, що вона була безнадійно зруйнована грабіжниками, а по-друге, тому, що, як чесно зізнавався потім сам Вуллі, «ми тільки приступили до розкопок такого роду і самі ще не знали, що потрібно шукати». Втім, тут, серед маси бронзової зброї, археологи знайшли нині знаменитий золотий кинджал Ура. Його лезо було вироблено з чистого золота, рукоятка зроблена з лазуриту з золотими заклепками, а чудові золоті піхви прикрашав тонкий малюнок, який відтворює очеретяну плетінку. Тут же був знайдений ще один не менш цінний предмет – золота конусоподібна склянка, прикрашена спіральним орнаментом. У ній виявився набір мініатюрного туалетного приладдя, виготовленого із золота.

До сих пір в Месопотамії не знаходили нічого, хоча б віддалено схожого на ці предмети. Вони були такі незвичайні, що один з кращих європейських експертів того часу заявив, що це речі арабської роботи XIII століття н. е. Ніхто і не підозрював, яке високе мистецтво існувало вже в III тисячолітті до нашої ери!

Але найголовніші відкриття були зроблені археологами в сезоні 1927/28 року. Все почалося зі знахідки п’яти скелетів, покладених пліч-о-пліч на дні похилої траншеї. У кожного з них на поясі був мідний кинджал, поруч стояли маленькі глиняні чашки. Відсутність звичного похоронного начиння і сам факт масового поховання здалися вченим досить незвичайними.

Золото з царських гробниць Ура
Золоті арфи Ура. 2600 до н. е. Золото, лазурит. Висота арфи 11 2,5

Почавши копати вздовж траншеї, Вуллі і його колеги натрапили на другу групу скелетів: десять жінок були укладені двома рівними рядами. На всіх були головні прикраси з золота, лазуриту і сердоліку, витончені намиста з намистин, але звичайного похоронного начиння при них теж не виявилося. Зате тут лежали залишки чудової арфи: її дерев’яні частини зотліли, проте прикраси збереглися повністю, і по ним можна було відновити весь інструмент. Верхній дерев’яний брус арфи був обшитий золотом, в якому трималися золоті цвяхи – на них натягали струни. Резонатор прикрашала мозаїка з червоного каменю, лазуриту і перламутру, а попереду виступала чудова золота голова бика з очима і бородою з лазуриту. Прямо на залишках арфи спочивав скелет арфіста в золотій короні.

Золото з царських гробниць Ура
Золота арфа Ура

Слідуючи далі по траншеї, археологи натрапили на залишки кісток, які явно не були людськими. Незабаром все роз’яснилось. Неподалік від входу в підземну гробницю стояли важкі дерев’яні санчата, рама яких була оброблена червоно-біло-синьої мозаїкою, а бічні панелі – раковинами і золотими левиними головами з гривами з лазуриту на кутах. Верхній брус прикрашали золоті левові і бичачі голови меншого розміру, спереду були укріплені срібні голови левиць. Ряд біло-синьої інкрустації і дві маленькі срібні головки левиць відзначали положення зотлілого дишла. Перед санчатами лежали скелети двох ослів, а в їх головах – скелети конюхів. Зверху цієї купи кісток лежало колись прикріплене до дишла подвійне срібне кільце, крізь яке проходили віжки, а на ньому золотий амулет у вигляді фігурки ослика.

Поруч з візком археологи знайшли гральну дошку. Тут же була ціла колекція зброї, начиння і інструментів – набір доліт, великі сірі горщики з мильного каменю, мідний посуд, золота пила, золота трубка з лазуритовою обробкою – через такі трубки шумери пили з посудин різні напої.

Далі знову лежали людські скелети. За ними – залишки великої дерев’яної скрині, прикрашеної мозаїчним узором з перламутру і лазуриту. Скриня була порожня. Напевно, в ньому зберігався одяг, зотлілий без сліду.

За скринею стояли жертовні приношення: безліч мідних, срібних, золотих і кам’яних судин, причому серед останніх виявилися чудові зразки, виточені з лазуриту, обсидіану, мармуру і алебастру. Один срібний набір, мабуть, служив для ритуальної трапези. Він включав в себе вузький піднос або блюдо, глечик з високим горлом і довгим носиком і кілька високих струнких срібних кубків, вставлених один в іншій.

Серед скарбів, виявлених в цій донезмоги захаращеній могилі, знайшли ще один кубок – золотий, з рискою по верху і низу і кованими вертикальними жолобами, а також схожу на нього посудину для води, чашу, гладку золоту посудину і дві чудові срібні голови левів, які, можливо, колись прикрашали царський трон.

Предметів було багато, кісток теж, але серед них археологи не знаходили головного – останків того, кому належала ця гробниця. Коли всі предмети були витягнуті на поверхню, Вуллі і його колеги приступили до розбирання залишків дерев’яної скрині довжиною 1,8 метра і 0,9 метра завширшки. Під ним несподівано виявилися обпалені цеглини. Кладка була зруйнована, і лише в одному місці вцілів фрагмент крутого зводу над кам’яним спокоєм. Ця гробниця була пограбована ще в давнину, і звід над нею не обрушився, а був пробитий навмисно. Потім над проломом для маскування поставили дерев’яну скриню.

Археологи розширили площу розкопок і відразу ж натрапили на ще одну шахту, відокремлену від першої стіною і розташовану на 1,8 метра нижче. На майданчику біля входу в цю другу гробницю лежали в дві шеренги скелети шістьох солдатів в мідних шоломах, абсолютно розплющених разом з черепами. При кожному був спис з мідним наконечником.
Нижче стояли два дерев’яні вози, кожен колись запряжений трьома биками. Один зі скелетів биків зберігся майже повністю. Від візків нічого не залишилося, але відбитки зотлілого дерева були настільки ясні, що можна було розрізнити навіть структуру дерева масивних коліс і сірувато-біле кільце, що залишилося від шкіряного обода або шини. Судячи з усього, вози були досить прості, але упряж прикрашали довгасті срібні і лазуритові намистини. Віжки пропускалися крізь срібні кільця з амулетами, які зображують биків.

Золото з царських гробниць Ура
Золотий баран,що зав’яз у гілках. 2650-2550 р. до н.е. Золото, срібло, лазурит, мідь.

І знову – людські останки. Перед бичачої упряжкою лежали скелети конюхів, на возах – зотлілі кістяки візників, уздовж стін гробниці лежали останки дев’яти жінок. Вони були надзвичайно пишно одягнені: на головах – парадні головні убори з лазуритових і сердолікових намистин із золотими підвісками у формі букового листя, срібні «гребені» у вигляді кисті руки з трьома пальцями, що закінчуються квітами, пелюстки яких інкрустовані лазуритом, золотом і перламутром; в вухах – великі золоті сережки півмісяцем, на грудях – намисто з золота і лазуриту.

На тіла «придворних дам» була поставлена притулена до стіни гробниці дерев’яна арфа. Від неї збереглася тільки мідна бичача голова та перламутрові пластинки, які прикрашали резонатор. У бічної стіни траншеї, також поверх скелетів, лежала друга арфа з чудово виконаної головою бика. Вона була зроблена з золота, а очі, кінчики рогів і борода – з лазуриту. Тут же виявили не менш чудовий набір перламутрових пластинок з майстерним різьбленням. На чотирьох з них зображені штучно сцени, в яких роль людей грають тварини. Найдивовижніше в них – це почуття гумору, рідкісне для стародавнього мистецтва. А завдяки витонченості і гармонійності малюнку, тонкому різьбленню вони являють собою один з найвидатніших зразків шумерського мистецтва тієї епохи.

Золото з царських гробниць Ура
Штандарт з Ура. Сцени війни Шумер, 2600 до н. е. Лазурит, раковини. 21,6×49,5. Знайдений в 1930-х. Штандарт складався з двох прямокутних дерев’яних панелей, прикріплених в похилому положенні на зразок даху, і двох торцевих трикутних пластин між ними. Покриті шаром бітуму пластини прикрашені мозаїкою, складеною зі шматочків лазуриту, що утворюють фон, на якому виступають вирізані з раковин світло-жовті фігури. На торцевих панелях штандарта майстер зобразив героїв шумерських міфів, а в сценах головних стулок прославив діяння і багатства правителя.

Археологи знайшли в гробниці і дві притулені до стіни моделі човнів. Одна модель човна мідна, абсолютно зруйнована часом, а друга – срібна, прекрасно збереглася, довжиною близько 60 см. У неї високі ніс і корма, п’ять сидінь, а в середині – арка, яка підтримувала тент над пасажирами. У кочетах вціліли навіть весла з листоподібними лопатями.

Сама похоронна камера, мабуть, була пограбована – в ній залишилися лише людські скелети без жодних прикрас. Ймовірно серед них був і прах власника гробниці. Судячи з напису на знайденій тут же циліндричній печатці, звали його Абаргі.

Усипальниця царя розташовувалася в найдальшому кінці відкритої археологами шахти. А за нею виявилася друга кімната, прибудована до стіни царської усипальниці приблизно в той же час або, можливо, трохи пізніше. Ця кімната також була перекрита склепінням з обпаленої цегли, яке теж обвалилося, але, на щастя, причиною тому була не жадібність грабіжників, а просто тяжкість землі. Саме ж поховання виявилося незайманим.

Золото з царських гробниць Ура
Штандарт з Ура. Сцени миру Шумер. 2600 до н. е. Лазурит, раковини. 21,6×49,5

Це була гробниця цариці. Саме до неї вела верхня траншея, в якій археологи знайшли візок, запряжений ослами. У заваленій шахті над самим склепінням усипальниці археологи знайшли циліндричну печатку з лазуриту з ім’ям цариці Шубад. Останки цариці спочивали в кутку усипальниці на зотлілих дерев’яних ношах. Поруч стояв масивний золотий кубок, в головах і в ногах лежали скелети двох служниць. Вся верхня частина тіла цариці Шубад була абсолютно прихована під масою золотих, срібних, лазуритових, сердолікових, агатових і халцедонових бус. Спадаючи довгими нитками від широкого намиста-коміра, вони утворили суцільний панцир до самого пояса. По низу – облямівка циліндричних намистин з лазуриту, сердоліку і золота. На правому передпліччі лежали три довгі золоті шпильки з лазуритовими головками і амулети: один лазуритовий, два золотих в формі рибок, а четвертий – теж золотий у вигляді двох сидячих газелей.

Зотлілий череп цариці покривав надзвичайно складний головний убір, схожий на ті, що носили «придворні дами». Його основою служив широкий золотий обруч, який можна було надягати тільки на перуку, причому величезного, майже карикатурного розміру. Зверху лежали три вінка. Перший, що звисав прямо на лоб, складався з гладких золотих кілець, другий – з золотого букового листя, а третій – з довгого золотого листя, зібраного пучками по три, з золотими квітами, пелюстки яких оброблені синьою і білою інкрустацією. І все це було перев’язане потрійною ниткою сердолікових і лазуритових намистин. На потилиці цариці був укріплений золотий гребінь з п’ятьма зубцями, прикрашеними зверху золотими квітками з лазуритовою серцевиною, з боків перуки спускалися спіралями важкі кільця золотого дроту. Величезні золоті сережки у формі півмісяця звисали до самих плечей. Очевидно, до низу тої ж перуки були прикріплені нитки великих прямокутних кам’яних намистин. На кінці кожної такої нитки висіли лазуритові амулети, один із зображенням сидячого бика, другий – теляти. Незважаючи на всю складність цього головного убору, окремі частини лежали в такій чіткій послідовності, що згодом його вдалося повністю відновити.

Золото з царських гробниць Ура
Золотий убір цариці

Поруч з тілом цариці лежав ще один головний убір. Він представляв собою діадему, зшиту, мабуть, із смужки м’якої білої шкіри. Діадема була суцільно розшита тисячами крихітних лазуритових намистин, а з цього густо-синього фону йшов ряд витончених золотих фігурок тварин: оленів, газелей, биків і кіз. Між фігурками були розміщені грона гранатів, вкриті листям, і гілочки якогось іншого дерева з золотими стеблинками і плодами з золота і сердоліку. У проміжках були нашиті золоті розетки, а внизу звисали підвіски в формі пальметок з крученого золотого дроту.
По всій усипальниці були розставлені всілякі приношення: срібні, мідні, кам’яні та глиняні судини, посріблена голова корови, два срібних вівтаря для жертвоприношень, срібні світильники і безліч раковин із зеленою фарбою, в тому числі дві штучні – одна золота, інша срібна. Подібні раковини траплялися майже в усіх жіночих похованнях Ура. У них археологи часто знаходили залишки білої, червоної або чорної фарби, яку застосовували як косметичний засіб, але найбільш популярною фарбою була зелена.

Гробниці царя Абаргі і цариці Шубад були абсолютно однакові, але усипальниця цариці була вирита нижче рівня шахти. Можливо, цар помер першим і був похований тут, а цариця побажала, щоб її поховали як можна ближче до усипальниці чоловіка. Щоб виконати її волю, могильники знову розкопали шахту над усипальницею царя, дійшли до цегляного склепіння, потім взяли трохи в сторону і вирили колодязь, де і була споруджена усипальниця цариці.

Царські гробниці Ура, унікальні за багатством, архітектурою і складністю пов’язаного з ними ритуалу, відкрили світові не тільки похоронні обряди древніх шумерів, а й численні твори шумерського мистецтва, які сьогодні прикрашають провідні музеї світу. Більшість предметів, знайдених в царських гробницях, було зроблено з золота. Шумери мали достатні знання в металургії і володіли настільки високою майстерністю в обробці металевих виробів, що в цьому з ними навряд чи зрівняється хоч один стародавній народ. При цьому шумерські майстри намагалися слідувати усталеним зразкам, досконалість яких відточувалося з покоління в покоління.

На жаль, значна частина золотих скарбів з Ура (включаючи знаменитий шолом царя Мескаламдуга), що зберігалися в Багдадському музеї старожитностей, була розграбована іракськими мародерами в квітні 2003 року.

Джерело: Микола Непомнящий, Андрій Низовский 100 великих скарбів

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*