У 1545 році в Перу були відкриті срібні копальні. З цього часу змінився спосіб отримання скарбів з Нового Світу. Раніше їх забирали у індіанців, тепер почали добувати на рудниках.
Наступного року срібні шахти були відкриті в Мексиці, забезпечивши друге джерело срібла для Іспанії.
Для видобутку дорогоцінних металів необхідна була ртуть, яку у величезних кількостях стали добувати на рудниках Альмаді. Іспанський уряд віддав їх в руки банкірському дому Фуггерів, які отримували від них близько 100% прибутку. Галеони, що відправлялися до Нового Світу, щорічно перевозили до 3000-4000 тисяч центнерів ртуті, а на зворотному шляху везли золото і срібло.
Обсяги перевезень дорогоцінних металів і каменів та інших колоніальних товарів постійно збільшувалися.
1508 року корабель привіз до Іспанії цінностей на 50 тисяч песо, що викликало небачене пожвавлення серед королівського двору. Уже в 1523 році ця сума склала 400 тисяч, а в 1535 році досягла 2,5 мільйонів, в основному за рахунок потоку золота і срібла з Перу.
Після відкриття в Америці величезних покладів золота і срібла потік скарбів ще більше посилився. За перші два десятиліття XVI століття іспанці тільки з Карибських островів вивезли 14, 118 тонн золота. За приблизними підрахунками, срібні рудники віце-королівства Нової Іспанії у 1521-1548 роках дали близько 40,5 мільйонів песо, а в 1548-1561 – 24 мільйони. В 1590-1600 роках видобуток дорогоцінних металів досяг свого піку (понад 16 мільйонів тільки з однієї Мексики).
Для більш зручного перевезення скарбів по морю в 1535 році в Мексиці починається штампування монет. Виробництво було строго лімітованим, щоб не допустити знецінення. Найбільша срібна монета, штампована на монетному дворі, – 4 реала.
З 1535 року починають штампувати золоті ескудо, які дорівнювали приблизно 16 реалам. Монета 8 ескудо (найбільша золота монета, штампована на монетному дворі) важила 27 грамів і мала 92 % золота. Це виробництво тривало майже 300 років.
З цінностей, що відсилалися до Іспанії, приблизно 25 % належало королю, решта – торговцям і інвесторам. На злитках ставили штамп, який означав, що власник заплатив «квінто» (королівську п’ятину), і їх можна було перевозити на галеонах.
Однозначної думки відносно обсягів поставок дорогоцінних металів в Іспанію в колоніальний період не існує, різні історики наводять найрізноманітніші цифри. Так, англійський учений Д. Гамільтон шляхом зіставлення архівних матеріалів підрахував кількість золота і срібла, вивезеного іспанцями з Америки.
У 1503-1660 роках загальна кількість вивезених дорогоцінних металів оцінюється в 447 820 932 песо. Причому це тільки те, що було вивезено офіційно. Але величезну кількість дорогоцінних металів було вивезено контрабандним шляхом, тому зазначену суму можна збільшити на 10-50 %.
Н. Боголюбов (радянський математик і фізик-теоретик) наводить інші дані. З 1492 по 1500 з Америки вивезли золота і срібла на 250 тисяч піастрів, з 1500 по 1545 – дорогоцінних металів вивезли на суму до 3 мільйонів піастрів, за період між 1545 і 1600 – до 11 мільйонів. У першій половині XVIII століття ця сума вже склала 170 мільйонів піастрів, а пізніше біля 1000 мільйонів песо.
У ваговому еквіваленті обсяги відправлення з Америки золота і срібла можна представити у вигляді такої таблиці:
Роки | Золото (в грамах) | Срібло (в грамах) |
1521-1530 | 4 889 050 | 149 739 |
1531-1540 | 14 446 360 | 96 193 876 |
1541-1550 | 24 957130 | 117 537 164 |
1551-1560 | 42 620 080 | 303 121 174 |
1561-1570 | 11 530 940 | 42 858 792 |
1571-1580 | 9 429 140 | 1 118 591 954 |
1581-1590 | 12 101 420 | 2 103 027 689 |
1591-1600 | 19 451420 | 2 707 626 528 |
Разом | 139,5 тонни | 7739 тонн |
Всього, в період з 1503 по 1650 рік в Іспанію з Нового Світу було вивезено 181 133 кг золота і 16 886 815 кг срібла.
Між 1550 і 1800 роками Мексика і Південна Америка добули 80 % світового срібла і 70 % золота. З 1540 по 1700 рік Новий Світ виробив близько п’ятдесяти тисяч тонн срібла, чим подвоїли запаси срібла в Європі, що викликало «революцію цін». Понад 70 % цієї продукції було добуто із знаменитого родовища Потосі.
Однак слід враховувати, що значна частина цих скарбів через напади піратів і ще більше від штормів, поганих морехідних якостей галеонів і неправильну навігацію не досягла кінцевого пункту.
Тільки четверта частина цінностей, видобутих в Перу, Новій Гренаді і Новій Іспанії протягом 26 років з часу укладення Утрехтського миру (1714 рік), досягла метрополії. Доходи порту Кадіс (близько 12 мільйонів песо на рік) скоротилися до 3 і менше мільйонів песо. З 286 мільйонів песо, які іспанські галеони повинні були переправити з Америки, за ці 26 років до Іспанії дійшло лише тільки 62 мільйони, решту (224 мільйони) загубили або вони дісталися, головним чином, французьким, голландським і англійським піратам.
Між 1500 і 1820 роками з Американських колоній в метрополію було відправлено близько 17 000 іспанських кораблів. Підрахунки показують, що в ті часи іспанський флот втратив близько 5 % (850) кораблів, з яких майже 2 % (340) ще й досі так і не були знайдені. За іншими даними, тільки в період з 1619 по 1659 із 2431, що курсували між Іспанією і Америкою, 673 судна було захоплено морськими піратами або затонули.
Іспанський флот, який перевозив цінності через океан, швидко занепадав. Між 1570 і 1599 роками Іспанія в Карибському морі ще тримала флот з 110 кораблів, але в 1610 році їх було вже 55. У 1640-1650 роках іспанський флот в Карибському басейні був представлений лише 25 кораблями, а в 1661 році для перевезення скарбів через Атлантику Іспанія вже була змушена орендувати кораблі у Голландії.
Чималих зусиль коштувало іспанцям перевезення скарбів. Відповідно до звіту, підготовленому в 1670 році для Кольбера (міністра фінансів Франції з 1665 р.), загальний торговельний баланс з островами Вест-Індії досяг в цьому році суми, що перевищувала 38 мільйонів лір. При цьому частка Франції становила 6 мільйонів, Англії – 5, Голландії, Гамбурга і Данцига – 10, Фландрії, Швеції і Данії – 4, Генуї, Неаполя, Ліворно – 7, Португалії, Галатії і Біссау – 2 і Берберійських держав – 1 мільйон. На частку ж Іспанії припадало лише 3 мільйони лір.
Згодом величезні багатства, що стікалися в Іспанію з Америки, вже не приносили цій країні процвітання, а згодом стали справжнім прокляттям для багатьох моряків, які загубили своє життя.