Звіробій

Звіробій

Хімічний склад звіробою,
Дія звіробою,
Способи застосування звіробою.

Звіробій продірявлений, звіробій звичайний або звіробій пробитолистковий (Hypericum perforatum L.) – багаторічна трав’яниста рослина з численними тонкими гіллястими стеблами з двома гранями, висотою 30-80 см. Належить до родини Hypericaceae (звіробійні).

Народні назви: Іванова кров, кривавник, заяча крівця, сто крівця.

Назва «Іванова кров»пов’язана з легендою про смерть Іоанна Хрестителя.

Звіробій
Звіробій продірявлений, склад рослини

Листя супротивні, сидячі, довгасті або еліптичні, з цілим краєм, з численними чорними залозками, що просвічуються. Квітки звіробою великі, золотисто-жовті, двостатеві, численні, зібрані в щиткові суцвіття. Плід – довгасто-яйцевидна 3-гніздова коробочка з численним темно-коричневим насінням.

Звіробій плямистий (Hypericum maculatum Crantz) відрізняється від звіробою звичайного 4-гранним стеблом з гострими ребрами. Пелюстки квіток жовті з чорними крапками по краях.

Звіробій
Звіробій продірявлений, квітка рослини

Звіробій шорсткий (Hypericum hirsutum L.) відрізняється циліндричним густо опушеним стеблом. Чашолистки з залозистими віями, суцвіття пухке, довгасто-волотисте.

Звіробій стрункий (Hypericum elegans Steph. Ex Willd.) відрізняється циліндричним стеблом з плямами. Пелюстки квіток жовті з чорними крапками по краях.

Звіробій
Звіробій продірявлений, зарості рослини

Цвітуть всі види звіробою з червня по серпень. Ростуть на сухих і освітлених ділянках в лісовій та лісостеповій зонах, піднімаються в гори до 2,5 км вище рівня моря, по узліссі лісів і на лісових галявинах, суходільних луках, в розріджених соснових і дрібнолистих лісах, в дубових і березових гаях, по околицях полів, посівів і як бур’ян вздовж доріг.

Поширений звіробій продірявлений повсюдно, крім Крайньої Півночі, пустинних районів Голодного степу, Каракумів і Прикаспійської низовини. У багатьох областях європейської частини і в Сибіру ростуть схожі на нього Звіробій плямистий, Звіробій шорсткий, Звіробій стрункий. На схід від Єнісею він заміщений близьким видом – звіробоєм відтягнутим.

Для лікування використовують верхню частину рослини з листям і квітками тільки звіробою звичайного.

Заготовляють звіробій продірявлений під час його цвітіння, зрізуючи верхівки рослин довжиною 15-25 см без основи стебла. Сушать траву на горищах під залізним дахом, під навісами з хорошою вентиляцією, в сушарках при температурі до 40 °С, розкладають тонким шаром (5-7 см) на папері або тканині, часто перемішують. Можна траву звіробою зв’язувати в невеликі пучки і сушити підвішеними в тіні.

Вихід сухої сировини 25%. Готову сировину пакують у тюки по 50 кг і зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях на стелажах. Термін зберігання до 3 років.

Хімічний склад звіробою. Трава звіробою містить барвники – гиперін, гиперицин, псевдогиперицин; флавоноїди (гіперозид, рутин, кверцитрин, ізокверцітрин, кверцетин), нікотинову кислоту, церіловий спирт, до 12% дубильних речовин пірокатехінової групи, ефірну олію, холін, до 55% каротину, вітаміни C, PP, сліди алкалоїдів, фітонциди, до 17% смолистих речовин, антоціани.

Дія звіробою. Звіробій має терпку, кровоспинну, регенеруючу, знеболювальну, заспокійливу нервову систему, ранозагоювальну, протизапальну, сечогінну, жовчогінну властивості.

Поліфеноли звіробою володіють вираженою антимікробною дією на багато мікроорганізмів, що стійкі до дії антибіотиків. Флавоноїди звіробою надають спазмолітину дію на гладку мускулатуру жовчних протоків, кровоносних судин, сечоводи, збільшують відтік жовчі, перешкоджають її застою і утворенню каменів у жовчному міхурі, знімають спазми кишечника, нормалізують його перистальтику, покращують травлення, кровопостачання внутрішніх органів, зміцнюють капіляри.

У медицині траву звіробою у вигляді настою і відвару застосовують як в’яжучий, антибактеріальний, кровоспинний засіб при дизентерії, гастроентероколітах, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки, при захворюваннях печінки, жовчного міхура, циститах, нетриманні сечі у дітей, геморої, при сечокам’яній хворобі в початковій стадії, а також як зовнішній засіб при опіках II-III ступеня, для полоскання рота при гінгівітах, стоматитах, для змазування ясен.

Звіробійну олію застосовують для лікування ран, виразок, опіків у вигляді масляних компресів, як антибактеріальний засіб, що підсушує ранову поверхню, стимулюючу регенерацію тканин.

Новоіманін – антибактеріальний препарат, одержуваний зі звіробою звичайного, діє на грампозитивні мікроби, на стафілококи, стійкі до пеніциліну. Застосовують у вигляді 1% розчину на 95%-му спирті зовнішньо при інфекційних ранах, карбункулах, фурункулах, при панариції, гнійних запальних процесах шкіри, при виразкових стоматитах, при гострих ринітах, фарингітах, ларингіті, гаймориті, хронічних тонзилітах, хронічних гострих отитах, запальних процесах шкіри та підшкірної клітковини, для загоювання виразок, опіків. Новоіманін використовують для електрофорезу і інгаляції при запаленні легенів, остеомієліті і різних гнійних процесах.

У народній медицині звіробій продірявлений застосовується ще з давніх часів і широко використовується при лікуванні багатьох хвороб. Вживають звіробій при різних захворюваннях шлунково-кишкового тракту – колітах, ентеритах, що супроводжуються проносом і болями, при хворобах печінки, сечового міхура, циститі, сечокам’яній хворобі, мимовільному сечовипусканні у дітей, як знеболювальний і заспокійливий засіб при нервових судомах, неспокійному сні, при головних болях.

Подрібнене свіже листя звіробою прикладають до рани, що сприяє швидкому загоєнню. Подрібненою травою звіробою, настояною на рослинній олії і змішаною зі скипидаром, натирають уражені подагрою і ревматизмом суглоби. Настоянкою звіробою змащують хворі ясна для їх зміцнення, а розведеною водою полощуть ротову порожнину.

Звіробій продірявлений входить до складу в’яжучих, сечогінних, протиревматичних зборів.

Способи застосування звіробою:
– при ентеритах, колітах застосовують настій (10 г сухої трави звіробою залити 1 склянкою окропу, настоювати 30 хвилин, процідити) приймати по 1-2 столових ложки або по ¼ склянки 3-4 рази на день за 30 хвилин до їжі;

– при дизентерії, захворюваннях шлунка, кишечника, печінки приймають настоянку (20 г сухої трави звіробою залити 0,5 л 40% -го спирту, настоювати 8 днів, процідити) по 20-30 крапель з водою 3 рази на день до їжі;

– для полоскання порожнини рота і зіву при гінгівітах, стоматитах, глоситах застосовують настоянку звіробою: 20-30 крапель настоянки (див. рецепт вище) розчинити в ½ склянки теплої кип’яченої води;

– для змазування ран, саден застосовують мазь: взяти порівну свіжого листя звіробою і шавлії, розтерти зі свіжим свинячим салом або вершковим маслом, віджати через марлю;

– у вигляді компресів для лікування ран, виразок, опіків застосовують звіробійної олії: 1 частина квіток звіробою настояти на 2-х частинах персикового мигдалевої або оливкової олії протягом 3-х тижнів;

– для лікування шкірних захворювань, змащують пошкоджені ділянки шкіри звіробійною олією: ½ склянки стовчених і квіток звіробою настояти протягом 3 тижнів у склянці соняшникової олії;

– для змазування вугрів, ясен застосовують настоянку звіробою 2-3 рази на день.

Залишити відповідь