Хімічний склад буркуну лікарського,
Дія буркуну лікарського,
Способи застосування буркуну лікарського.
Буркун лікарський (Melilotus officinalis (L.) Pall.) – дворічна трав’яниста рослина висотою 60-150 см. Належить до родини Fabaceae (Leguminosae – бобові). Народні назви: буркун жовтий, борконь, варгун, донець, мольна трава, липка.
Стебло рослини пряме, гіллясте, знизу дерев’янисте, вгорі коротко опушене. Листя чергове, дрібне, довгочерешкове, трійчасте, з прилистками.
Квітки буркуну лікарського дрібні, жовті, метеликові, зібрані в подовжені пазухи суцвіття, що виходять з пазух листя. Плід – голий яйцеподібний біб з 1-2 насінням, з приємним кумариновим запахом.
Цвіте буркун в червні-вересні, плоди дозрівають в серпні – жовтні.
Зростає на полях, луках, по схилах гір, ярів, уздовж доріг, на посівах, місцями утворює зарості. Поширений повсюдно, крім Крайньої Півночі, Східного Сибіру і Далекого Сходу. Особливо багато буркуну в Україні, на Кавказі, в Поволжі.
Для лікування використовують верхівки трави з листям і квітками буркуну лікарського.
Заготовляють буркун в період цвітіння, зрізуючи ножами або серпами верхівки рослин і бічні пагони, і сушать на свіжому повітрі під навісами, в добре провітрюваних приміщеннях або на горищах з залізним дахом, розклавши тонким шаром (5-7 см) на папері або тканині. Вихід готової сировини 25-28%. Суху сировину обмолочують, розминають руками і просівають через сито.
Розтерті запашні квіти буркуну зберігають в закритих скляних або жерстяних банках. Суху траву пакують у мішки по 20 кг або тюки по 50 кг і зберігають у сухих добре провітрюваних приміщеннях на стелажах. Термін зберігання 2 роки.
Розтерті запашні квіти буркуну використовують в парфумерній лікеро-горілчаної промисловості.
Хімічний склад буркуну лікарського. Буркун лікарський містить кумарин, що має запах свіжого сіна, дикумарин, що перешкоджає згортанню крові, мелілотин, кумарову і мелілову кислоти, глікозид мелілотозид, жироподібні речовини, ефірну олію, слизові речовини, вітаміни А, C.
Дія буркуну лікарського. Буркун лікарський надає відхаркувальну, розсмоктувальну, вітрогонну, болезаспокійливу, ранозагоювальну, заспокійливу, проти-судомну, пом’якшувальну дію.
Гнітюче діє на центральну нервову систему.
У народній медицині настій трави буркуну лікарського вживають при хронічному бронхіті, хворобах легень, безсонні, тромбофлебіті, мігрені, захворюваннях, викликаних високим тиском, при метеоризмі.
Зовнішньо настій трави буркуну лікарського у вигляді обмивань і компресів використовують для лікування гнійних ран і фурункулів, що довго не загоюються, запалень молочних залоз, припухлості суглобів при ревматизмі.
Свіже подрібнене листя буркуну лікарського прикладають до пухлин для їх розм’якшення і до ран. Травою і квітками присипають одяг від молі.
Способи застосування буркуну лікарського:
– як відхаркувальний, пом’якшувальний засіб при захворюваннях дихальних органів приймають настій (2 столові ложки трави буркуну лікарського залити 2 склянками окропу, настоювати 2 години, процідити) по 1 столовій ложці або по 1/3 склянки 3 рази на день до їжі;
– для ванн і компресів при гнійних ранах, наривах, артрозах застосовують настій (2 столові ложки трави буркуну лікарського залити 0,5 л окропу, настоювати 30 хвилин на гарячій плиті);
– для прискорення дозрівання фурункулів, наривів, при захворюваннях суглобів застосовувати мазь: 2 столові ложки свіжих квіток буркуну лікарського розтерти з 2-3 столовими ложками вершкового масла або вазеліну.