Про гіпсову печеру Попелюшка вперше стало відомо в 1959 р. після вибуху в гіпсовому кар’єрі у с. Крива на території Молдови. Знайдена печера була повністю заповнена водою. При розробці кар’єру воду відкачали.
Повітря в печері має низький вміст кисню і високий рівень вуглекислого газу. Печера ще досі не досліджена і пояснити такий склад повітря ніхто не може.
На території України біля cела Подвірне Новоселицького району в 1977-му було знайдено вхід в печеру – непривабливу тріщину, через що печера і отримала назву «Попелюшка».
«Попелюшка» – лабіринт довжиною біля 90 км, який складається з підземних галерей, коридорів і залів (Зал Попелюшки, Зал з колонами, Зал Дакії, Стометровий зал та ін.). Ширина коридорів до 3-5 м і висота від 2 до 6 метрів. Великих розмірів Античний зал – довжиною 100 м і завширшки 20 м, зал Чернівецьких спелеологів завдовжки 170 м і шириною від 30 до 65 м. Висота залу Динозаврів – 12-15 м.
«Попелюшка» має два колодязі глибиною 15 і 20 м, біля двадцяти підземних озер (озеро Блакитне, озеро Наутілус, озеро Динозаврів та ін.). Деякі галереї і зараз затоплені підземними водами, багатими мінеральними солями.
Підземні зали, галереї покриті шаром ніжної глини різних відтінків: зелений, блакитний, червоний, чорний, білий. У печері «Попелюшка» знайдено бьорнесіт – м’який червонувато-бурий мінерал (оксид марганцю і натрію). Звичайно бьорнесіт знаходять тільки на дні океанських западин.
Печера немає аналогів в Європі. Підземні траси не марковані, але спелеологи-любителі виготовили глиняні фігури, які і служать покажчиками шляху для відвідування залів і галерей.
