Хімічний склад гречки їстівної,
Дія гречки їстівної,
Способи застосування гречки їстівної.
Гречка звичайна, гречка посівна або гречка їстівна (лат. Fagopyrum esculentumn Moench (F. sagittatum Gilib.)) – вид однорічних трав’янистих рослин родини Polygonaceae (гречкові). Народні назви: греча, гречка, гречуха, грецька пшениця.
Стебло гречки їстівної прямостояче, червонувате, вузлувате, розгалужене, висотою 30-70 см. Листя цілісне, чергове, нижнє – з плівчастим розтрубом біля основи черешків, верхнє – сидяче. Квітки гречки дрібні, запашні, білувато-рожеві, з простою оцвітиною, зібрані в пухкі суцвіття. З’являються в липні і приваблюють безліч бджіл. Цвіте в червні – липні.
Плід гречки – 3-гранний горішок, світло-зеленого кольору, від 5 до 7 мм в довжину і 3-6 мм в товщину. Плоди дозрівають у вересні – жовтні. Дозрівають досить нерівномірно: нижні, дозрілі, легко обламуються і осипаються, тоді як верхівка рослини буває ще покрита квітками. Збір врожаю починається в кінці серпня – на початку вересня.
Гречка – круп’яна культура, відноситься до Pseudocereal (псевдозернові). Гречану крупу у вигляді ядриці (цільне зерно), гречаного проділу (подрібнене зерно) і гречаного борошна вживають в їжу. Насіння охоче поїдають співочі птахи, частково йде на корм тварин.
Культивується як круп’яна і медоносна рослина в середній і південній смузі європейської частини материка. Гречка – найголовніший медонос для багатьох районів з легким супіщаним ґрунтом, де у сприятливі роки з 1 гектара посівів в районах з нормальним зволоженням можна отримати до 80 кг меду (медозбір з гречки в посушливих районах вкрай нестійкий). Запилюється перехресно, комахами. Гречка вимагає не менше 2-2,5 бджолосімей на 1 га, які до того ж забезпечують до 70% виробництва насіння.
Квітки гречки дають багато нектару і зеленувато-жовтого пилку. Рясне нектаровиділення спостерігається при теплій і вологій погоді в першій половині дня (в жарку і посушливу погоду збір нектару бджоли припиняють). Гречаний мед темний, коричневий з червонуватим відтінком, ароматний, пряний.
Для лікування використовують листя, квітки, верхівки квітучих стебел і насіння гречки їстівної. Заготовляють листя, квітки або верхівки стебел в період цвітіння гречки, насіння – у міру дозрівання, сушать на повітрі в тіні або в сушарках при температурі 30-40 °C, на печах. Готову сировину пакують у мішки або тюки і зберігають в сухих добре провітрюваних приміщеннях.
Хімічний склад гречки їстівної. Трава гречки в період цвітіння містить глікозид рутин, фагопірин, галлову, кавову, протокатехінову, хлорогенову кислоти, флавоноїди.
У насінні і гречаній крупі є до 80% крохмалю, жирні олії, білок, вітаміни B1 (тіамін), B2 (рибофлавін), B9 (фолієва кислота), E (токоферол), P (рутин), PP (нікотинова кислота), мінеральні речовини (кальцій, йод, залізо, фосфор, цинк, фтор, молібден, кобальт), цукор, органічні кислоти (малеїнова, меноленова, щавлева, яблучна і лимонна). За змістом лізину і метіоніну, засвоюваність яких до 78%, білки гречки перевершують всі круп’яні культури.
З квіток виділено фагопірин. З верхівок квітучих рослин гречки їстівної у фармацевтичній промисловості виготовляють препарат рутин.
Дія гречки їстівної. Квітки гречки їстівної мають пом’якшувальну і відхаркувальну дію. Препарат рутин з квіток і листя зменшує крихкість і проникність кровоносних судин. Листя пом’якшують нариви, прискорюють загоєння ран.
У медицині рутин застосовують для лікування гіпо- та авітамінозів P, при лікуванні і для профілактики крововиливу в мозок, серце, сітківку очей, при схильності до крововиливів в шкіру і слизові оболонки, при гіпертонічній хворобі (в сукупності з препаратами, що знижують кров’яний тиск), а також при лікуванні скарлатини, кору, висипного тифу, ревматизму, променевої хвороби.
У народній медицині відвар і настій сухих квіток гречки застосовують при хворобах органів дихання для пом’якшення сухого кашлю і як відхаркувальний засіб. Для лікувальних цілей заготовлюють квітки і листя в червні – липні, а також насіння гречки – у міру дозрівання.
У старовинних посібниках гречану кашу рекомендували при великій втраті крові, застуді. Гречка багата фолієвою кислотою, тому страви і ліки з неї стимулюють кровотворення, підвищують стійкість організму до дії іонізуючого випромінювання та інших несприятливих факторів зовнішнього середовища. Вміщена в ній значна кількість калію і заліза перешкоджають засвоєнню їх радіоактивних ізотопів.
Гречана крупа – цінний дієтичний продукт харчування. Для діабетиків ця крупа замінює споживання картоплі та хліба. Припарки і мазі з гречаного борошна рекомендують при шкірних захворюваннях (фурункулах, екземі). Свіже листя прикладають до ран і наривів. Із просіяного гречаного борошна і подрібненого в порошок листя роблять дитячу присипку.
Гречаний мед вживають при недокрів’ї, атеросклерозі, серцево-судинних, шлунково-кишкових та шкірних захворюваннях.
Способи застосування гречки їстівної:
– відхаркувальний настій – 15 г сухих квіток гречки їстівної залити 2 склянками окропу, настоювати 2 години в закритому посуді, процідити. Приймати по 1/2 склянки 3-4 рази на день;
– 40 г сухих квіток з листям гречки їстівної залити 1 л крутого окропу, настоювати 20 хвилин, процідити. Пити, як чай, з медом при кашлі.
Свіже листя і квітки гречки їстівної вживати всередину небезпечно – вони до деякої міри отруйні.
Див. також: Ядриця (гречана крупа) з подорожником,