Конюшина

Конюшина
Конюшина гібридна

Хімічний склад конюшини,
Дія конюшини,
Способи застосування конюшини.

Конюшина належить до родини Fabaceae (Leguminosae) – бобові.

Конюшина
Конюшина гібридна, склад рослини

Конюшина гібридна (Trifolium hybridum L.) – багаторічна трав’яниста рослина зі стеблом, яке підіймається на висоту 30-70 см. Листя конюшини гібридної складне, трійчасте, з ромбічно-еліптичними листочками і ланцетними загостреними прилистками. Квіткові голівки рожево-білі, кулясті, на довгих квітконіжках, запашні. Цвіте конюшина гібридна з червня по серпень.

Конюшина лучна (Trifolium pratense L.) – багаторічна трав’яниста рослина висотою 20-50 см. Корінь стрижневий, гіллястий, з бульбами. Головне стебло конюшини лучної укорочене. З пазухи прикореневого довгочерешкового листя виходять квітучі стебла з сидячим трійчастим листям. Листочки нижнього листя яйцеподібні, дрібнозубчасті, верхні довгасті, майже цільно-крайні. Прилистки зрощені при основі. Квітки конюшини лучної  дрібні, метеликового типу, рожеві або червоні, зібрані в головчасте суцвіття з обгортками. Плід – яйцеподібний біб. Цвіте конюшина лучна з травня по вересень.

Конюшина польова (Trifolium arvense L.) – однорічна пухнаста рослина з прямим тонким стеблом висотою до 25 см. Листя конюшини польової складне, трійчасте, з лінійно-довгастими дрібнозубчастими листочками. Квіткові голівки волосисті, поодинокі, блідо-рожеві, кулясто-довгасті. Цвіте конюшина польова в червні-липні.

Конюшина повзуча, конюшина біла (Trifolium repens L.) – багаторічна трав’яниста рослина з повзучими стеблами, що вкорінюються, висотою до 20 см. Листя конюшини повзучої і конюшини білої складні, трійчасті, з обернено яйцеподібними листочками. Квітки дрібні, метеликові, зібрані в кулясті білі запашні головки на довгих квітконіжках. Цвіте конюшина повзуча з травня по серпень.

Конюшина середня (Trifolium medium L.) – багаторічна трав’яниста рослина з вигинистим вузлуватим стеблом висотою 20-60 см. Листя конюшини середньої складні, трійчасті, з продовгуватими еліптичними листочками і гострими вузько ланцетними прилистками. Квітки пурпурні, в овальних головчастих суцвіттях без обгортки. Цвіте конюшина середня в травні – червні.

Конюшина
Конюшина гібридна, квітка рослини

Ростуть всі види конюшини на галявинах, луках, узліссях, серед чагарників. Конюшину гібридну культивують. Поширені різні види конюшини майже повсюдно.

Для лікування використовують квіткові головки і верхні частини рослини з листям.

Заготовляють тільки цілі суцвіття конюшини разом з верхівковим листям в період повного цвітіння. Сушать на свіжому повітрі, під навісом, на горищах, в добре провітрюваних приміщеннях. Не слід допускати пересихання і осипання головок конюшини.

Готова сировина конюшини без запаху, солодкувато-терпка на смак.

Хімічний склад конюшини. Квітки конюшини містять флавоноїди трифолін і ізотрифолін, аглікон кверцетин, ефірну і жирну олії, вітаміни C, K, каротин, вітаміни групи В, алкалоїди, смолисті речовини, жирну олію, ізофлавони. У траві конюшини є вітаміни E і C, каротин, кумаринова і саліцилова кислоти, тирозин, ситостероли, в листі – пігменти, алкалоїди ксантин, гіпоксантин, аденін (азотиста основа, одна з двох пуринових основ, які використовуються в утворенні нуклеотидів нуклеїнових кислот ДНК та РНК).

Дія конюшини. Конюшина має загальнозміцнювальну, антисептичну, болезаспокійливу, пом’якшувальну, відхаркувальну, сечогінну, потогінну, протизапальну, ранозагоювальну, тонізуючу властивості.

У народній медицині відвар або настій квіткових головок або трави з листям і головками конюшини приймають всередину при виснаженні, недокрів’ї, простудних захворюваннях, ангінах, кашлі, золотусі, болісних менструаціях, ревматичних болях, міозитах, грудній жабі, шлунково-кишкових кольках, задусі і кольках у дітей, при кривавій сечі, туберкульозі легень, головних болях, неврастенії.

Зовнішньо настій і відвар квіткових головок з листям конюшини застосовують у вигляді припарок при наривах, опіках, ревматичних болях, кашлі, грудному болю, для обмивання гнійних ран і виразок.

Свіже листя конюшини прикладають до наривів і запалених місць для прискорення їх дозрівання і загоєння.

Молоді стебла і листя конюшини у споживають в їжу як салат, а варені – як шпинат, а також заготовляють на зиму в квашеному і маринованому вигляді. Висушеними подрібненими головками конюшини заправляють супи.

Способи застосування конюшини:

– як відхаркувальний засіб при запаленні верхніх дихальних шляхів приймати по ¼ склянки 4 рази на день до їжі настій конюшини (1 столову ложку квіткових головок або трави з головками залити 1 склянкою окропу, настоювати 1-2 години, процідити);

– при атеросклерозі з нормальним тиском, але супроводженим головними болями і шумом у вухах використовують настоянку (40 г сухої конюшини залити 0,5 л 40% спирту, 10 днів настоювати, процідити), приймати по 20 мл перед сном;

– прикладають до хворих місць і запалених ділянок шкіри припарки: 2-3 столових ложки трави конюшини ошпарити окропом, загорнути в марлю.

Залишити коментар