Дикий Тик або Криваве Дерево (від лат. Pterocarpus angolensis або від англ. Wild teak, Afrikaans: Kiaat, Sotho: Morôtô, Tswana: Mukwa, Venda: Mutondo, Zulu: Umvangazi) – рослина родини Fabaceae (бобові) роду Pterocarpus.
Ареал поширення Дикого Тика – південна частина Африки, Ангола, Мозамбік, Намібія, Південна Африка, Свазиленд, Танзанія, Заїр, Зімбабве і Замбія. В Південній Африці це захищене законом дерево. Африканську назву Kiaat іноді використовують і за межами Південної Африки.
Дикий Тик – листяне дерево, заввишки до 16 метрів, з темно-коричневою корою і багатою розкішною кроною з блискучого листя. Криваве дерево воліє до вологих місць, де іноді росте до 18-19 метрів заввишки. Листя з’являються в момент цвітіння або незабаром після нього. Листя чергове, темно-зелене, непарноперисте, складається з 11-19 протилежних додаткових листочків (листочки від 2,5-7 см завдовжки і 2 – 4,5 см завширшки).
Дикий Тик виробляє достатньо запашних оранжево-жовтих квітів, зібраних в мітелки (10-20 см). Квітне навесні, в південній частині Африки в кінці сухого сезону, десь в середині жовтня.
Плід – стручок, діаметром 2-3 см, оточений круговим крилом з діаметром 8-12 см, нагадує коричневе смажене яйце і містить одне єдине насіння.
Насіння колюче і має вигляд коричневого паперу. Листя опадає, а насіння ще на довгий час залишається на дереві.
В слабо дренованих місцях Дикий Тик може вирости, але крона у такого дерева нагадує голову оленя – листя виростає тільки на кінці довгих гілок.
Дикий Тик має широкий діапазон розповсюдження. Росте в Південній і Східній Африці, в місцях з контрастним кліматом, де сухий сезон змінює сезон дощів. Найкраще росте Дикий Тик в теплих регіонах, де немає морозів. Тип ґрунту повинен бути глибоко піщаним або добре дренований скелястий схил, де кількість опадів перевищує 500 мм за рік. Добре росте в районах відкритого лісу, таких як плато Mashonaland в Зімбабве і Північній Kwazulu-Natal в Південній Африці, де у рослини розвивається об’ємна крона з важкими гілками. Дикий Тик є піонером цих лісових країв. Кращі зразки цього виду дерев зустрічаються в сезонних закритих лісових масивах центральної частини Мозамбіку і частини Малаві, де вони іноді утворюють бездомішкові насадження.
Дикий Тик є їжею для багатьох тварин: личинка метелика Charaxes, білки, бабуїни і мавпи, які живляться насінням, яке має діаметр близько 12 см. Слони, як відомо, ламають гілки Дикого Тика.
Коричнева серцевина дерева стійка до термітів і до буріння. Деревина довговічна, має приємний пряний аромат, добре полірується. В тропічній Африці Дикий Тик використовують для виготовлення якісних меблів, привабливого світло коричнево-жовтого кольору. Також з деревини Дикого Тика виготовляють сувеніри і інвентар.
Оскільки це дерево не набухає і не стискається, це гарна сировина для будівництва каное.
Меблі і рідкісні речі часто роблять з червонуватої заболоні (периферійна провідна частина деревини, світліша за ядрову). Заболонь Дикого Тика темно-червоного кольору через червоний сік дерева, завдяки чому рослина й отримала ще одну альтернативну назву – Bloodwood (Криваве Дерево).
Це дерево виробляє багатий резонансний звук, що використовують для виготовлення різних музичних інструментів. У Зімбабве калімбу (mbira) – африканський музичний інструмент класу ламеллафонів або щипкових язичкових ідіофонів традиційно виготовляється з Дикого Тика.
Дикий Тик цінується і за свої медичні якості. Застосовують його для лікування стригучого лишаю, при проблемах із зором, лихоманці Blackwater, пронизливому болю, малярії, а також для збільшення лактації. Подібність кольору соку до кольору крові привело до віри в нібито магічні цілющі властивості від хвороб, що стосуються крові.
За всі ці властивості і тому що це дерево є вогнестійким, Дикий Тик вирощують навколо корпуса вождя, щоб зробити захисний паркан.