Лікарські збори для дихальної системи

Лікарські збори для дихальної системи
Збори лікарських рослин для лікування захворювань дихальної системи

Бронхіт (клініка, симптоми, лікування),
Ларингіт (клініка, симптоми, лікування),
Пневмонія крупозна (клініка, симптоми, лікування),
Пневмонія вогнищева (клініка, симптоми, лікування),
Еозинофільна пневмонія (клініка, симптоми, лікування),
Пневмонія дрібновогнищева гостра (клініка, симптоми, лікування),
Пневмонія хронічна, неспецифічна (клініка, симптоми, лікування),
Основні напрямки в лікуванні дихальної системи травами,
Лікарські збори при бронхіті, ларингіті, трахеїті, пневмонії.

Дихальна система виконує функцію газообміну, доставки в організм кисню і виведення вуглекислого газу з нього. Дихальні шляхи – це послідовно з’єднані між собою порожнини і трубки, по яких повітря з навколишнього середовища досягає легень. Систему органів дихання складають легені, розташовані в грудній порожнині, і повітроносні шляхи (порожнину носа, носоглотка, гортань, трахея, бронхи).

Захворювання дихальної системи (бронхіти, запалення легень, трахеїти, ларингіти, плеврити, гострі респіраторні захворювання тощо) доволі розповсюджені серед різних шарів населення незалежно від статі та віку.

Бронхіт (клініка, симптоми, лікування) – запалення слизової оболонки бронхів, трахеї, обумовлене інфекцією або вдиханням подразливих речовин. Гострий бронхіт нерідко є одним з головних ознак загального інфекційного захворювання, наприклад при грипі, інших вірусних інфекціях. Розвитку хвороби може сприяти охолодження.

Характерні симптоми захворювання: кашель, спочатку сухий, потім з приєднанням мокротиння, підвищення температури тіла, відчуття дряпання за грудиною, захриплість (супутній ларингіт). При дослідженні в легенях можуть прослуховуватися сухі, рідше, вологі хрипи. Хвороба протікає важче у літніх і ослаблених осіб. Важливо визначити, чи не є бронхіт наслідком загального інфекційного захворювання, особливо грипу, на користь якого свідчать різкий головний біль, адинамія, іноді кишкові розлади, раптовий початок з високою лихоманкою.

Хронічне запалення слизової оболонки бронхів, що протікає з періодичними загостреннями, супроводжується кашлем (часто нападоподібним, особливо вранці), виділенням слизисто-гнійної мокроти. При прогресуванні ускладнюється порушенням прохідності бронхів, емфіземою легень, бронхоектазами, хронічною інтерстиціальною пневмонією, пневмосклерозом, астмоїдними явищами і навіть до вираженої бронхіальної астми. Причиною хронічного бронхіту найчастіше є хронічна інфекція, тривале куріння, вплив газів, пилу. Для осіб, схильних до частих рецидивів хвороби, показана санація вогнищ інфекції, антибіотикотерапія, сульфаніламідні антибактеріальні препарати, загальнозміцнювальні препарати. Виключення контакту з токсичними речовинами, загартовування організму, дихальна гімнастика, фізіотерапевтичне лікування. При кашлі доцільним є вживання гарячого молока з содою або боржомі, застосування таблеток від кашлю, інгаляцій. При наявності астматичного компонента призначають бронхорозширювальні засоби.

Ларингіт (клініка, симптоми, лікування). Ларингіт гострий (запалення гортані) виникає частіше при гострому катарі верхніх дихальних шляхів, грипі та інших інфекціях, а також в результаті перенапруження голосу. Ларингіт хронічний виникає внаслідок рецидивів гострого ларингіту, а також у курців, осіб, які страждають на алкоголізм, або осіб, робота яких пов’язана з професійними шкідливостями (перенапруження голосу, пилові і хімічні виробництва).

Симптоми: зміна голосу від легкої захриплості до його втрати, кашель, сухість, відчуття дряпання в горлі. Іноді невелике підвищення температури, головний біль. Місцево – гіперемія слизової оболонки, особливо набряклих, покритих слизом голосових зв’язок. Для хронічного ларингіту більше характерні: охриплість, швидка стомлюваність голосу, першіння, дряпання в горлі від частого відкашлювання. У гортані відзначається гіперемія з сіруватим відтінком слизової оболонки, переважно справжніх й несправжніх зв’язок, потовщення, припухлість зв’язок, іноді несмикання справжніх зв’язок. Зустрічається пахідермія голосових зв’язок. Буває атрофічна форма з сухістю і корками, зазвичай вражає також ніс і глотку.

Призначають домашній режим, мовчання, зігріваючий компрес на шию, парові або ментолові інгаляції, відхаркувальні мікстури, вдихання лікувальних аерозолів. Уникати занадто холодної або гарячої, а також гострої їжі. Рекомендують усунення причинних факторів (це перенапруження голосу, куріння, алкоголь, професійні шкідливості тощо), змазування гортані 1-3% розчином ляпісу або йод-гліцерину, лужно-масляні інгаляції, діатермії або УВЧ-терапія гортані, кліматичне лікування.

Ларинготрахеїт крупозно-вірусний стенозуючий зустрічається переважно у дітей, частіше при грипі (виразково-ексудативне запалення слизової оболонки дихальних шляхів з утворенням плівок, що закупорюють дихальні шляхи), запалення поєднується з важкою загальною інтоксикацією і ураженням паренхіматозних органів, набряком мозку. Прогноз поганий, лікування – трахеотомія з перекладом на кероване дихання, антибіотики, кортикостероїди.

Пневмонії. Пневмонія крупозна (клініка, симптоми, лікування) – гостре запалення легень, що характеризується ураженням частки або цілої легені з залученням в процес плеври. Захворювання викликається зазвичай пневмококком (іноді іншими бактеріями). Найчастіше зустрічається в молодому віці, зазвичай в осінньо-зимовий період.

Хвороба починається гостро з підвищення температури, іноді болі в грудній клітці, що підсилюється при глибокому диханні, кашлю, спочатку сухого, пізніше з мокротою, що містить прожилки крові. При огляді виявляються герпетичні висипання на губах, носі, ціаноз. Хвора сторона грудної клітки відстає при диханні. При перкусії в зоні ураження – перкуторний звук різко притуплений, є тимпанічний відтінок перкуторного звуку. Пізніше визначається тупість. При вислуховуванні спочатку над ураженою ділянкою вислуховується крепітація, потім з’являється характерне бронхіальне дихання. Відзначаються задишка, ознаки судинної недостатності зі зниженням артеріального тиску, тахікардія. Рідше розвивається серцева недостатність з застійними явищами в малому і великому колах кровообігу, аритмії серця. Деякі хворі (при залученні в процес діафрагмальної плеври) скаржаться на різкі болі в животі. У крові – виражений нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом вліво, зникають еозинофіли, збільшується ШОЕ. При рентгенологічному дослідженні виявляють характерне затемнення у місці ураження. Хвороба може ускладнитися розвитком ателектазу легені, абсцесу, ексудативного плевриту, осередкового пневмосклерозу, іноді має місце поширення інфекційного процесу з розвитком менінгіту, перитоніту, паротиту.

Призначають постільний режим, щадну дієту, антибіотикотерапію і антибактеріальну. При цьому необхідно достатнє введення рідини і додавання соди (бікарбонату натрію) до 10 г в день. Для поліпшення діяльності серцево-судинної системи призначають камфору, кордіамін. При гострій судинній недостатності, яка може розвинутися в період кризи, призначають ефедрин (від назви рослини Ephedra), норадреналін і т. д. У період одужання показана лікувальна фізкультура.

Пневмонія вогнищева (клініка, симптоми, лікування) – гостре запалення легень з ураженням невеликої ділянки. Захворювання може викликатися різними вірусами (аденовіруси, риновіруси, вірус герпесу, грипу), пневмококками, стафілококами та ін. В походженні хвороби, крім інфекції, має значення простудний фактор, ослаблення організму, травма грудної клітини з крововиливом в легеневу тканину, отруєння, аспірація з розвитком ателектазу частини легень та ін. Нерідко захворювання розвивається на тлі гострого катару дихальних шляхів, грипу.

Клініка вогнищевої пневмонії може широко варіювати від відносно легких випадків, коли діагноз ставлять лише при рентгенівському дослідженні, до важкої зливної пневмонії з ознаками загальної інтоксикації. У типових випадках відзначається лихоманка, кашель з невеликою кількістю слизисто-гнійної мокроти. При дослідженні грудної клітини в зоні запалення може бути невелике скорочення перкуторного звуку, там же вислуховуються дзвінкі хрипи, дихання зазвичай жорстке. У крові знаходять збільшення ШОЕ, невеликий лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво; При рентгеноскопії відзначаються інфільтрати різноманітної інтенсивності і величини, іноді прикореневі; для виявлення останніх зазвичай потрібно рентгенографія легень.

Лікування проводять антибіотиками широкого спектра дії. У важких випадках доцільно застосування кисню, судинних засобів. При наявності густого мокротиння призначають відхаркувальні засоби (настій термопсису з йодидом калію). Дієта – з достатнім вмістом вітамінів.

Профілактика вогнищевої пневмонії зводиться до попередження грипу та катару дихальних шляхів. У літніх і ослаблених осіб при появі симптомів цих захворювань доцільно призначити сульфаніламіди. У післяопераційному періоді для попередження пневмонії необхідна дихальна гімнастика, призначення відхаркувальних, бронхорозширювальних засобів.

Еозинофільна пневмонія (клініка, симптоми, лікування). Еозинофільний інфільтрат у легенях (синдром Леффлера). Хвороба характеризується розвитком інфільтрату в легенях, нестійкого, іноді мігруючого, зі значним підвищенням числа еозинофілів в крові і появою їх у мокроті. У ряді випадків захворювання може поєднуватися з бронхіальною астмою. У більшості випадків хвороба пов’язана зі зміненою реактивністю організму, у деяких хворих вдається виявити. причину алергічного процесу: міграція личинок аскарид або інших гельмінтів. Іноді захворювання протікає безсимптомно і виявляється при випадковому рентгенівському дослідженні, коли знаходять інфільтрат в легенях або еозинофілію в крові. Може бути невелике підвищення температури, кашель, біль у боці, втрата ваги. У зоні ураження виявляються вологі хрипи або крепітація, притуплення перкуторного звуку рідко вдається виявити. У крові є невеликий лейкоцитоз з вираженою еозинофілією (10-25%). Інфільтрат в легенях може зберігатися від декількох днів до декількох тижнів. Для уточнення причини захворювання необхідно дослідити мокротиння на яйця глистів.

При виявленні гельмінтів – дегельмінтизація. При неускладненому перебігу показано застосування ацетилсаліцилової кислоти, бутадіону або стероїдних гормонів (преднізолон – 20-30 мг з поступовим зниженням дози і відміною препарату).

Пневмонія дрібновогнищева гостра (клініка, симптоми, лікування) – одне з найбільш частих захворювань легень у дітей (особливо до 3 років). Найчастіше пневмонія розвивається у дітей, які перебувають на штучному вигодовуванні, на тлі рахіту, гіпотрофії, ексудативного діатезу, при порушенні гігієнічного режиму. Безпосередньою причиною хвороби є інфекція, найчастіше вірусна (грип, парагрип, аденовіруси, вірус Коксакі, ECHO). У 90% всіх пневмоній у дітей перших років життя захворювання починається з ГВРЗ, а вже потім приєднується бактеріальна інфекція (стафілокок, стрептокок та ін.). Тобто пневмонія – вірусно-бактеріальна інфекція, при якій необхідно дотримуватися епідеміологічного режиму.

На початку хвороби зазвичай виражені катаральні явища, занепокоєння, дратівливість, млявість, знижується апетит, потім ціаноз носогубного трикутника, виділення пінистої слизу з рота, напруга і роздування крил носа, задишка і порушення ритму дихання. Дихання переривчасте. Температура з початку захворювання – 38-39° C, у дітей з гіпотрофією пневмонія може протікати з субфебрильною або навіть нормальною температурою. Легеневі симптоми (емфізема, жорстке дихання, сухі хрипи) спочатку непроявлені, потім з’являються ділянки укороченого перкуторного звуку і ослабленого дихання, бронхофонія посилена, вислуховуються вологі дрібно-та крупнопузирчаті хрипи. На рентгенограмах в розпал захворювання на тлі емфіземи і посиленого легеневого малюнка виявляються вогнищеві тіні. В аналізах крові – лейкоцитоз або лейкопенія, нейтрофільоз, збільшена ШОЕ.

Клінічні форми пневмонії можуть бути різними в залежності від реактивності організму і характеру збудника. Поряд з легкими, локалізованими формами, при яких загальний стан страждає не різко, у дітей бувають токсичні і токсико-септичні форми пневмонії.

Токсична форма пневмонії характеризується вкрай важким загальним станом дитини з вираженою реакцією всіх органів і систем і розвитком загрозливих клінічних синдромів. Найбільш часто відзначається синдром гострої дихальної недостатності – різка блідість, ціаноз, задишка, число подихів перевищує норму більш ніж в 2 рази, змінений ритм дихання, спостерігаються напади апное і зупинка дихання з розвитком асфіксії. Синдром гострої серцево-судинної недостатності (блідість і мармуровий малюнок шкірних покривів, загальний ціаноз, пульс до 200 ударів за хвилину), тахікардія може змінитися брадикардією, зіниці розширені, загальна пастозність. На ЕКГ – різка гіпоксія міокарда.

Нерідко спостерігається гіпертермічний і судомний синдроми – температура 40 ° і вище, шкірні покриви холодні, спазм периферичних судин, пульс ниткоподібний, набряк мозку, клоніко-тонічні судоми. Різко обтяжує стан дитини парез шлунка і кишечника, клінічно проявляється метеоризмом, блювотою, відрижками, відсутністю стільця, а також гостра недостатність надниркових залоз, при якій до парезу кишечника приєднується різка блідість, млявість, падіння артеріального тиску, брадикардія, глухість серцевих тонів.

Токсична форма пневмонії також супроводжується порушенням електролітного обміну, гіпокаліємією, ацидозом (зменшення pH) та алкалозом (збільшення pH), загальний важкий стан, легенева симптоматика, характерні клініко-рентгенологічні зміни зберігаються.

Токсико-септичні форми пневмонії характеризуються приєднанням септичних, гнійних вогнищ у вигляді плевриту, отиту, менінгіту, пиєліту та ін. Може розвинутися абсцедуюча пневмонія.

Гостра пневмонія у дітей раннього віку при правильному, своєчасному лікуванні зазвичай закінчується одужанням на 2-й або протягом 3-го тижня від початку захворювання. У дітей, які страждають на рахіт, гіпотрофію, ексудативний діатез, пневмонія може прийняти млявий, затяжний перебіг, давати загострення або рецидивувати.

Лікування комплексне:
– боротьба з інфекцією і токсикозом;
– усунення дихальної недостатності;
– відновлення функцій органів і систем;
– підвищення реактивності організму дитини.
При призначенні лікування слід враховувати не тільки основне захворювання, але і всі супутні, а також організацію інтенсивної терапії при загрозливих клінічних синдромах.

Необхідно забезпечити постійний приплив свіжого повітря, часто міняти положення дитини в ліжечку, періодично носити на руках. В боротьбі з дихальною недостатністю – вдихання зволоженого кисню (від 5 до 20 хвилин кожні 2-3 години).

Антимікробна терапія включає призначення антибіотиків (з визначенням чутливості) і сульфаніламідних препаратів, антигістамінних, протиалергічних засобів (димедрол, піпольфен, супрастин), комплексу вітамінів (особливо групи В), протигрибкових препаратів (ністатин). Сульфаніламідні препарати застосовують в комплексі з антибіотиками з розрахунку 0,2 г на 1 кг маси тіла на добу в тих випадках, коли призначення тільки антибіотиків не надає чіткого ефекту. При важких, токсичних формах пневмонії в комбінації з антибіотиками призначають кортикостероїдні гормони (преднізолон по 0,5 мг на 1 кг маси тіла на добу протягом 7-15 днів з поступовим зниженням добової дози). При загрозливих станах проводять посиндромну інтенсивну терапію.

Стимулюючу терапію проводять за показаннями на тлі млявого, затяжного перебігу пневмонії, при гіпотрофії, рахіті, анемії (переливання крові, плазми, введення гамма-глобуліну). Дітям з гострою пневмонією за показаннями призначають серцеві засоби, переважно серцеві глікозиди, відхаркувальні мікстури, лікувальні ванни, гірчичні обгортання, в період одужання – лікувальну фізкультуру, дихальну гімнастику, масаж. Одночасно після зняття тяжкості стану проводять лікування супутніх захворювань – рахіту, гіпотрофії, анемії, ексудативного діатезу.

Профілактика гострих пневмоній – це перш за все підвищення реактивності організму, раціональне харчування дитини, правильний повітряний і температурний режим в приміщенні; своєчасна профілактика рахіту, гіпотрофії і боротьба з гострими катарами верхніх дихальних шляхів; загартовування.

Пневмонія хронічна, неспецифічна (клініка, симптоми, лікування) – захворювання з хронічним рецидивуючим перебігом, в основі якого лежать органічні зміни органів дихання (хронічний бронхіт, деформація бронхів, пневмосклероз) і функціональні порушення з боку органів дихання та інших систем (центральної нервової системи, серцево-судинної системи, обміну речовин та ін.). Найбільш частою безпосередньою причиною є гострі пневмонії, що розвинулися як ускладнення кору, коклюшу, грипу, повторні респіраторні гострі інфекції, хронічний бронхіт, бронхіальна астма, вроджені вади розвитку бронхо-легеневої системи, сторонні тіла в бронхах. У формуванні хронічної пневмонії особливо велика роль пневмоній, перенесених на першому році життя.

В період загострення хвороби провідними є симптоми бронхіту або мляво поточної, затяжної пневмонії. На відміну від гострої пневмонії менш виражена загальна інтоксикації і температурна реакція. При об’єктивному обстеженні відзначаються відставання у фізичному розвитку, симптоми полігіповітамінозу, деформація грудної клітки, задишка і ціаноз носогубного трикутника, що посилюються при фізичному навантаженні. При перкусії в легенях виявляється стійка емфізема з ділянками укороченого звуку (вогнища пневмосклерозу), частіше в паравертебральних областях. Вислуховується жорстке дихання.

При більш важкій хронічній пневмонії, крім пневмосклерозу і деформуючого бронхіту або бронхоектазів, відзначається постійний вологий кашель з мокротою, що посилюється вранці і при фізичному навантаженні. Мокрота зазвичай слизисто-гнійна, без запаху. У зв’язку з поганою дренажною функцією бронхів у дітей часто може виникати застій мокротиння і внаслідок цього – короткочасні підйоми температури і явища інтоксикації. Перкуторно – чергування ділянок укороченого звуку з ділянками коробкового звуку. Поступово прослуховуються різнокаліберні вологі хрипи відповідно уражених ділянок легень. На рентгенограмах – емфізема, деформація бронхо-судинного малюнка, перибронхіт, осередки пневмосклерозу, можуть бути плевральні спайки, інтерлобіт, ателектази.

Лікування – поетапне (стаціонар, санаторій, поліклініка) з урахуванням тривалості хвороби і фази процесу. У період загострення – антибактеріальна терапія (антибіотики з сульфаніламідними препаратами), особливо ефективні електроаерозолі антибіотиків, рекомендується вітамінотерапія, гіпосенсибілізатори (димедрол, піпольфен, супрастин), висококалорійне харчування, перебування на свіжому повітрі.

Для поліпшення дренажної функції бронхів рекомендуються аерозолі з бронхолітичними препаратами (еуфілін), протеолітичними ферментами (хімопсін, трипсин, ацетилцистеїн, фібринолізин, рибонуклеаза та ін.). Необхідна постійна лікувальна фізкультура, дихальна гімнастика і фізіотерапевтичні процедури. При загостренні захворювання рекомендуються струми УВЧ, індуктотермія, електрофорез кальцію і міді, в період ремісії – ультрафіолетове опромінення, кисневі і перлинні ванни, масаж, гімнастика. Санаторно-курортне лікування.

Профілактика хронічних пневмоній складається з різних заходів, спрямованих на оздоровлення і зміцнення організму дитини. Крім цього, необхідна своєчасна санація вогнищ хронічної інфекції, забезпечення раннього комплексного лікування гострих пневмоній, амбулаторне спостереження за дітьми, які перенесли гостру пневмонію на першому році життя.

Основні напрямки в лікуванні дихальної системи травами. Запалення слизових оболонок дихальної системи, гостре і хронічне, в будь-якому випадку вимагає своєчасного комплексного лікування. Важливою частиною комплексної терапії є фітопрепарати. Це стосується як лікування симптомів захворювання, так і поліпшення загального стану хворого. Але слід пам’ятати, що перед застосуванням фітопрепаратів потрібно порадитися з фахівцем.

Розрідження мокротиння. У ряді випадків для запалення бронхів характерне скупчення в їх просвіті мокротиння. У таких ситуаціях потрібне зниження її в’язкості, щоб полегшити і відновити нормальні функції виведення слизу. Для цього використовуються муколітики. Лікування бронхіту травами проводиться із застосуванням рослин, що володіють муколітичною дією (корінь солодки, Адатода васика, корінь алтею).

Стимуляція виведення мокротиння. Дуже важливо полегшити відходження мокроти при відкашлюванні, оскільки разом з нею з організму виводяться хвороботворні віруси і бактерії. Крім того, продуктивне видалення слизу з бронхів допомагає попередити ряд ускладнень і в цілому дозволяє скоротити курс лікування. Традиційно використовувані при бронхіті трави з відхаркувальною дією – корінь солодки, терміналія белерика, паслін, Адатода васика, оман, базилік, алтея (корінь), мати-й-мачуха і подорожник. Ці рослини широко використовуються в народній і в традиційній медицині при лікуванні захворювань верхніх дихальних шляхів.

Зняття запалення. При бронхіті в слизовій оболонці бронхів розвивається запальний процес, при якому порушуються нормальні функції органів дихання. У зв’язку з цим бронхіт лікують травами, що володіють протизапальною властивістю (імбир, алое, корінь солодки, куркума, паслін, оман і ембліка лікарська).

Трави для розширення бронхів. Спазми і звуження просвіту бронхів – типові для бронхіту симптоми. Бронхолітики – препарати, що знімають бронхоспазм, забезпечують розширення дихальних шляхів. Імбир, корінь солодки, материнка і чебрець володіють бронхолітичною дією і традиційно використовуються в складі засобів від бронхітів і трахеїтів у дорослих і дітей.

Усунення інтоксикації. Причиною інтоксикації є виділення токсичних продуктів життєдіяльності вірусами і бактеріями, присутніми в слизовій оболонці. Найпоширеніші симптоми цього стану – слабкість, швидка стомлюваність, біль у м’язах, головний біль. При інтоксикації показано рясне тепле питво: відвари шипшини, малини і липового цвіту. Ягідні морси з високим вмістом вітамінів, мікроелементів, органічних кислот, цукрів сприяють виведенню токсинів, зниженню в’язкості мокротиння, зміцненню захисних функцій організму, що робить їх одними з найбільш популярних народних засобів при лікуванні хвороб дихальної системи.

Зняття головного болю. Головний біль при запаленні найчастіше буває ознакою інтоксикації. У такій ситуації корисними можуть виявитися ефірні олії (камфорні, скипидарні, евкаліптові, олії мускатного горіха), нанесення яких на скроні сприяє зменшенню головного болю, розширенню судин шкіри, зняттю спазму і поліпшенню кровотоку.

Підвищення імунітету. При хворобах дихальних шляхів окрему увагу необхідно приділити підтримці і зміцненню ослабленої імунної системи за допомогою рослинних засобів, що володіють імуностимулюючою властивістю (шипшина, ехінацея, імбир, ембліка лікарська).

Важливо знати, що при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів показані консультації з лікарем. Така вимога обумовлена ​​тим, що вилікувати захворювання і попередити його ускладнення неможливо без усунення основної причини. Вона може полягати в найрізноманітніших обставинах – від алергії (домашній пил, шерсть тварин тощо) до порушень роботи імунної системи, викликаних будь-яким системним захворюванням. Визначити справжнього винуватця проблеми може тільки фахівець на підставі ретельної діагностики.

Лікарські збори при бронхіті, ларингіті, трахеїті, пневмонії:

Склад збору Спосіб приготування Спосіб застосування
Збір № 1:
– бузина (квітки) – 1 частина,
– коров’як (квітки) – 1 частина,
– липа (квітки) – 1 частина,
– мати-й-мачуха (листя, квітки) – 1 частина
1 столову ложку суміші на 1 склянку окропу, настоювати 8 годин в теплому місці, процідити По 1/4 склянки 4 рази на день теплим
Збір № 2:
– алтея (квітки) – 3 частини,
– бузина (квітки) – 2 частини,
– гречка (квітки) – 3 частини,
– коров’як (квітки) – 3 частини,
– мати-й-мачуха (квіти) – 2 частини,
– липа (квітки) – 2 частини,
– медунка (трава) – 3 частини
40 г суміші на 1 л окропу, настоювати 12 годин, процідити По 1/4 склянки через 2 години теплим
Збір № 3:
– мати-й-мачуха (листя) – 4 частини,
– подорожник (листя) – 3 частини,
– солодка (корінь) – 3 частини,
– фенхель (плоди) – 1 частина
1 столову ложку суміші на 2 склянки окропу, настояти, процідити По 2 столові ложки через 2 – 3 години
Збір № 4:
– алтея (корінь) – 1 частина,
– коров’як (квітки) – 1 частина,- мальва (квітки) – 1 частина,
– мати-й-мачуха (листя) – 1 частина
1 столову ложку суміші на 2 склянки окропу, настояти, процідити По 1/2 склянки через 3 – 4 години після їжі
Збір № 5:
– алтея (корінь) – 1 частина,
– оман (корінь) – 1 частина,
– солодка (корінь) – 1 частина
2 чайні ложки суміші на 1 склянку окропу, кип’ятити 10 хвилин, настоювати 20 хвилин процідити По 1/4 склянки через 3 години теплим
Збір № 6:
– алтея (корінь) – 4 частини,
– аніс (насіння) – 4 частини,
– коров’як (квітки) – 2 частини,
– солодка (корінь) – 3 частини,
– сосна (нирки) – 4 частини,
– шавлія (листя) – 3 частини
1 столову ложку суміші на 1 склянку окропу, настоювати 3 години в закритому посуді процідити По 1/2 склянки 2 – 3 рази на день теплим
Збір № 7:
– алтея (корінь) – 8 частин,
– аніс (плоди) – 2 частини,
– коров’як (квітки) – 2 частини,
– мати-й-мачуха (листя) – 4 частини,
– солодка (корінь) – 3 частини,
– фіалка (корінь) – 1 частина
1 столову ложку суміші на 2 склянки окропу, настоювати 20 хвилин, процідити По ¼ склянки через 3 – 4 години теплим

Залишити коментар