Монарда

Монарда
Монарда двійчаста (Monarda didyma L.), квітка рослини

Види монарди,
Хімічний склад монарди,
Дія монарди,
Розмноження і хвороби монарди,
Способи застосування монарди.

Монарда (лат. Monarda L.) – багаторічна трав’яниста довгоквітуча рослина-медонос сімейства Lamiaceae (Labiatae) – глухокропивові (або губоцвіті).

Народні назви: бергамот; монарду двійчасту називають ще золотою мелісою, бджолиний бергамот або чаєм «Oswego», назву якому дали індіанці.

Названо рослину на честь іспанського доктора Ніколаса Монардеса (N. Monardes), автора книги про рослини Нового Світу (1569 р.), який ознайомив індіанців з лікувальними властивостями монарди. В 1752 році рослину акліматизовано в Європі та Азії. В багатьох країнах Європи, Америки монарду введено в культуру як декоративну, пряно-ароматичну і лікарську рослину.

Монарда
Монарда лимонна

Види монарди. У світовій флорі монарда представлена більш ніж двадцятьма видами, батьківщиною яких є Північна Америка (США, Канада). Найбільш культивованими видами в нашій країні є Monarda fistulosa (монарда дудчаста) і Monarda didyma (монарда двійчаста). Обидва види дають високий вихід ефірних олій (до 2.4% у розрахунку на суху вагу), що володіють бактерицидною, антигельмінтною, антибіотичною активністю і є гарними імуномодуляторами.

Найбільш відомі види:
– Monarda austro montana Epling,
– Monarda bradburiana L. C. Beck,
– Monarda citriodora Cerv. Ex Lag. (монарда лимонна),
– Monarda clinopodia L.,
– Monarda didyma L. (монарда двійчаста),
– Monarda fistulosa L. (монарда дудчаcта),
– Monarda menthifolia,
– Monarda pectinata Nutt.,
– Monarda pringlei Fernald,
– Monarda punctata L. (монарда плямиста),
– Monarda russeliana Nutt.

Завдяки ефектному зовнішньому вигляду, довгому цвітінню (з червня до вересня), високій холодостійкості, швидкому природному поширенню монарда популярна серед садових дизайнерів. Рослина відрощує довгі стебла, на верхівках яких і в пазухах листків з’являються яскраві кошлаті голівки квіток різного забарвлення і відтінків (від червоного, яскраво-рожевого, малинового, бузкового до білого).

Найбільш поширені види в садовій культурі:
– монарда дудчаста (Monarda fistulosa) – рослина до 1,2 м у висоту, квітка димчаста бузково-рожева, інша назва: дикий бергамот;
– монарда двійчаста (Monarda didyma) – рослина до 90 см у висоту з яскраво-червоними квітками, інші назви: бджолиний бергамот, червоний бергамот;
– монарда лимонна (Monarda citriodora) і монарда гребенева (Monarda pectinata) – обидві рослини з блідо-бузковими квітками, в побуті їх називають лимонною м’ятою;
– монарда хаотична (Monarda bradburiana) – рослина з блідо-бузковими квітками, інша назва: східний бджолиний бальзам;
– монарда плямиста (Monarda punctata) – морозостійка рослина, квітка жовта з бузковими цяточками.

Монарда
Монарда трубчаста

Монарда – прямостояча рослина, висотою від 20 до 120 см, листя (5-15 см) гладке або шершаве, за формою довгасто-ланцетне з загостреними кінцями і невеликою щербинкою, розташування супротивне.

Квітки дрібні трубчато-воронкоподібні, зібрані в одне або декілька головчастих суцвіть діаметром 6-7 см, що розташовуються один над одним по стеблу квітконосу.

Квітка монарди проста або махрова (в основному у садових гібридів), двостатева, трубчаста, двосторонньо симетрична, двогуба з приквітками з листя. Верхня губа вузька, нижня губа квітки ширша і звисає.

Виключно всі види монарди ароматні завдяки високому вмісту ефірних олій.

Рослина-медонос. Дво- або триповерхові квітки випромінюють дивовижний лимонний аромат і привертають в сад безліч бджіл і метеликів, при цьому відлякуючи шкідливих комах. До всіх інших своїх переваг монарда – відмінний сухоцвіт (стебла монарди з засохлими квітками відмінно виглядають взимку).

Зростає монарда по берегах річок, ярах, в сирих лісах. Рослина невимоглива до особливих кліматичних умов, витримує до -25° C.

Як харчовий та лікувальний засіб використовують квітки, листя і коріння рослини. Як пряність монарду застосовують в м’ясних стравах, салатах і кулінарії (як ароматизовану гіркоту). Свіже листя як спецію додають в салати, рибні та м’ясні страви. Смак молодого листя нагадує смак перцю.

Монарду вживають для виготовлення різних настоянок, тонізуючих напоїв, ароматизують нею супи і борщі. Всього лише один листочок бергамоту придасть чашці чаю вишуканого присмаку. Особливого аромату при додаванні монарди набуває варення з яблук і груш, киселі, желе, фруктові маринади і компоти.

Монарда прекрасно поєднується з мелісою, апельсиновою цедрою, корицею і гвоздикою, анісом і бодяном, селерою і петрушкою. Разом з фенхелем, естрагоном і м’ятою монарду можна використовувати як приправу до рибних супів і припущенної риби. До овочів додають суміш монарди з материнкою, базиліком і лавровим листом.

Монарду починають збирати через 10-15 днів після початку масового цвітіння, зрізують в фазі масового цвітіння не нижче 20-30 см від поверхні ґрунту. Траву сушать, подрібнюють і зберігають, як пряно-ароматичну сировину.

Монарда
Monarda двійчаста

Дія монарди. Рослина монарда має сильну бактерицидну, протизапальну, імуномоделюючу, антиоксидантну, антисклеротичну, спазмолітину, радіопротекторну, антистресову, адаптогенну, антианемічну, антиканцерогенну, високу консервативну дію. З лікувальною метою монарду застосовують в основному як кровоспинний, заспокійливий, жарознижувальний засіб і для загоєння ран.

Монарда нормалізує підвищений рівень кисню в клітинах, чим інтенсифікує дихання тканин організму, підвищує енергетичний потенціал і життєздатність клітин. Ефективна при локальних опіках I і II ступеню, має виражену радіопротекторну дію. Нормалізує підвищенні показники ліпідного обміну. Антисклеротичний ефект монарди проявляється в здатності очищати аорту від атеросклеротичних бляшок.

Вживання монарди підвищує вміст кортикостерону у крові, що поєднується зі збільшенням кількості антитіл синтезуючих клітин і несінгенних стовбурових клітин. Монарда покращує роботу печінки, жовчного міхура, прискорює травлення. Володіє антигельмінтними властивостями, застосовується при сечостатевих і генітальних інфекціях. Ефірна олія монарди елімінується через нирки та легені. Промислово, завдяки високому вмісту в рослині тимолу (натурального антисептика), монарда використовується в засобах для полоскань ротової порожнини.

В народній медицині монарду часто вживають від кашлю і для лікування ран. Використовується для санації приміщень, профілактики ГРЗ і грипу. Монарда, завдяки великому вмісту ефірної олії в коренях рослини, може відлякувати багатьох шкідників, вбиває чорну цвіль та інші її різновиди.

Ефірна олія монарди популярна в аромотерапії. Монарда збуджує апетит, поліпшує травлення. Якщо заварити листок монарди разом з чаєм, він додасть напою приємного терпкого цитрусового аромату і присмаку. Не слід плутати монарду з севільським апельсином бергамо (Citrus aurantium ssp. Bergamia), який у побуті називають бергамотом, і традиційно використовують для аромату знаменитого чаю Earl Grey. Ефірну олію бергамського апельсина називають Bergamot oil, не слід плутати з ефірною Monarda oil.

Хімічний склад монарди. Діючі речовини: ефірна олія, гіркоти, дубильні речовини, квіти містять монардин, монардеїн.

Хімічний склад ефірної олії з монарди:
– карвакрол (carvacrol) – 24.0%;
– тимол (thymol) – 12.6%;
– метиловий ефір (methyl ether of carvacrol) – 5.5%;
– аліфатичний альдегід (aliphatic aldehyde) – 6.3%;
– сабайнена гідрат (sabinene hydrate) – 1.9%;
– цитронелал ацетат (citronellyl acetate) – 1.6%;
– α-пінен(α-pinene) – 3.5%;
– β-пінен (β-pinene) – 2.9%;
– α-терпінен (α-terpinene) – 1.7%;
– p-цимол (p-cymene) – 32.5%;
– β-каріофіллен (β-caryophyllene) – 1.1%.

В ефірній олії монарди дудчастої і монарди двійчастої (дані про хімічний склад отримані з рослин Південного берега Криму) ідентифіковано понад двадцять компонентів, основний з яких – тимол (60-72%). Крім нього в ефірній олії виявлені карвакрол (9.6%), γ-терпінен (16.5%), сабінен (3.8%), n-цимол (3%), а також в незначній кількості борнеол, α-туйен, α-туйол, ліналоол, мірцен, цинеол. В ефірній олії монарди двійчастої кількісно переважають тимол і карвакрол, загалом до 70%, кількість тимолу не перевищує 50-60%, ліналоола і лімонену до 9%.

Монарда
Monarda Raspberry Wine

Розмноження і хвороби монарди. Монарду розмножують живцями, які беруть у рослини ранньою весною, відрізками коренів, повітряними відводками і насінням. Насіння слід сіяти відразу ж після збору в прохолодних умовах.

Догляд за рослиною полягає в мульчуванні садовим компостом і перегноєм навесні і восени (на вологий і прогрітий ґрунт), поливанні в посушливі періоди і в обрізанні під корінь перед початком нового сезону, яке краще проводити теж навесні.

В гарних умовах монарда швидко розростається, тому кожні 3-4 роки на весні, коли з’являється свіжа зелень, слід ділити плантації.

Монарда досить стійка до хвороб і садових шкідників. У спекотну суху погоду на рослині можна побачити борошнисту росу, яка не заподіює їй шкоди, але псує зовнішній вигляд. Профілактика захворювання полягає в утриманні ґрунту у вологому розпушеному стані і в розрідженості посадок.

Хвороби і шкідники, якими уражається монарда: грибкова іржа, іноді вірус тютюнової мозаїки, довгоносик (зазвичай на легких ґрунтах).

Монарда
Monarda bradburiana

Способи застосування монарди. Рецепт трав’яного чаю з монарди: 2 чайні ложки подрібненого листя і суцвіть заливають склянкою окропу, настоюють протягом 20-30 хвилин, проціджують і п’ють по чверті склянки тричі на день.

Залишити коментар