Ехінацея – рід багаторічних рослин з сімейства Айстрові. Квітка ехінацеї велика і притягує погляд своїми суцвіттями і приємним ароматом. В залежності від сорту і гібриду може бути не тільки традиційно рожевою, малиновою або вишневою, але й помаранчевою, жовтою, білою і навіть зеленою.
Крім приголомшливого зовнішнього вигляду і лікувальних властивостей ехінацея може порадувати ще однією перевагою: невибагливістю до умов вирощування і легкістю у догляді. Ехінацея – сонцелюбна рослина, але деякі сорти добре почуваються і в легкій півтіні. Рослина непогано переносить спеку і літню посуху, байдужа до зимових морозів.
Висаджують ехінацею зазвичай в кінці весни на відстані 0,5 м між рослинами (або трохи більше). Що стосується ґрунту для ехінацеї, головне, щоб він був не кислий і не завологий, багатий органічними речовинами.
У вітряні та спекотні дні, а також в період тривалих посух, ехінацею обов’язково регулярно поливають, найкраще – пізно ввечері або рано вранці.
Підживлення ехінацеї проводять щороку: в кінці травня або на початку червня в відро поливної води вносять 20 г комплексного мінерального добрива, через місяць-півтора підгодівлю повторюють, а після осінньої обрізки стебел укладають щедрий шар мульчі з компосту.
Ехінацея досить стійка до хвороб і шкідників, і, якщо забезпечити її хорошим ґрунтом, відповідним сонячним місцем і мінімальним належним доглядом, проблем виникнути не повинно.
У разі перезволоження ґрунту спочатку на листі з’являються плями, а потім рослина починає в’янути, в крайньому випадку – гине. В умовах підвищеної вологості ехінацея стає легкою здобиччю для грибкових хвороб, тому при перших тривожних симптомах утримайтеся від поливу і видаліть постраждале листя. Якщо ж хвороба цілком охопила всю рослину, то доведеться застосовувати фунгіциди. У випадку, коли у рослини деформується квітконіжка, а на пожовклому листі з’являються смуги (тобто мова йде про вірусне ураження), уражені екземпляри видаляють з ділянки і спалюють.
Щоб рослина цвіла довше і рясніше, відцвілі квітконіжки слід видаляти. Восени в рівень з землею зрізують всі гілки, а навесні обрізають пошкоджені частини куща.
Як і у всіх трав’янистих рослин, наземна частина у ехінацеї на зиму відмирає. Особливого укриття на зиму рослина не потребує – просто гарненько замульчуйте її. Навесні ехінацея прокидається досить пізно, в травні, а якщо весна холодна, то пізніше. Зате несподівані весняні заморозки ехінацеї не страшні.
Розмножують ехінацею діленням куща і насіннєвим способом. Розподіл куща ехінацеї, на відміну від інших трав’янистих рослин, проводиться не в кінці літа або восени, а навесні – до того, як з’явиться листя. Кореневі живці перед посадкою рекомендується кілька годин витримати в рідкому розчині імуностимулятора. При посадці слід стежити за тим, щоб кореневі шийки пагонів опинилися на одному рівні із землею.
Посів насіння ехінацеї проводиться навесні, щоб до настання холодів саджанець встиг надійно вкоренитися. Краще проростити насіння заздалегідь. Для цього в лютому насіння ехінацеї висівають в ящик з ґрунтом на глибину 0,5-1 см і присипають тонким шаром піску, акуратно поливають і ставлять у тепле місце. В нормі насіння прокльовується через 15-35 днів. У відкритий ґрунт розсаду переносять на початку травня. Якщо ж висівати насіння ехінацеї відразу у відкритий ґрунт, слід робити це не раніше травня, коли мине загроза нічних заморозків.
Для передньої лінії міксбордерів добре підійдуть низькорослі сорти ехінацеї. В саду ехінацея добре сусідить з рудбекіями, жоржинами, деревієм, монардою, декоративними злаками, сальвією та іншими рослинами. Також варто зазначити, що ехінацея – першокласний медонос.
Вельми ефектно виглядає ехінацея в садах в природному стилі на тлі високих дерев або в поєднанні з багаторічними низькорослими травами. А якщо на зиму коробочки з насінням не прибрати, ехінацея прикрасить і зимовий сад.