Фактосвіт

Полуничне дерево (лат. Cornus capitata, синоніми Benthamia frigifera, Benthamidia capitata, Dendrobenthamia capitata або Кудранія, Кизил головчастий) – це чагарники або м’якої текстури невеликі вічнозелені дерева родини Кизилових (Cornaceae).

В природі Cornus capitata росте на околицях хвойних і листяних лісів, в теплому вологому кліматі, без будь-яких сильних морозів. Ареал розповсюдження – Східні Гімалаї, зустрічається на висотах від 800 до 3200 метрів, тому іноді використовується назва Гімалайський кизил.

Росте в дикому вигляді на схилах Гімалаїв в Індії та в Південній частині Центрального Китаю, в Непалі, Індії, М’янмі, розповсюджений в Австралії, Новій Зеландії, на Чорноморському узбережжі Кавказу, як декоративне в Криму.

Cornus capitata виростає до 12 іноді до 15 м. Також може залишатися у вигляді чагарників.

Крона дерева на старих екземплярах частіше широка ніж висока. Молоді гілочки сірі, з часом змінюють колір від темно-коричневого до сіро-коричневого, стебла товсті зі сформованими тріщинами на корі.

Листя овальне, дрібне, кілька сантиметрів завдовжки. Тьмяно-бліде. З нижньої сторони сіро-зеленого кольору і з твердими волосками, більш яскраве з верхньої.

Жилки у листочків (три або чотири пари) зігнуті, як і в багатьох кизилових, у напрямку до кінчика леза. Листя або цілокрає або рідкозубчате.

Восени невелика частина листя опадає, але більшість залишається до весни на дереві.

Квітки білі, зібрані в головчасте суцвіття, цвітуть влітку. Приквітники формують свої бруньки від світло-зеленого до кремово-білого кольору і до рожевого відтінку. Час цвітіння – на початку літа, в провінції Юньнань з травня по липень. Суцвіття складається з п’ятдесяти – ста маленьких окремих квітів, зібраних в сферичну парасольку.

Червоні або бордові кулясті плоди, точніше супліддя, їстівні, з шкірястою оболонкою і великою кількістю досить великих ядер насіння, занурених в м’якоть. Мають зовнішню схожість з шовковицею і садовою полуницею. Розміром з невелике яблуко. М’якоть за смаком солодка, соковита, слизова, ароматна, нагадує хурму.

Плоди починають з’являютися на 5-6 році життя. Десятирічні дерева дають понад 150-200 кг плодів за сезон. Завдяки великому вмісту цукру і мінімальній кількості кислот солодкі плоди Cornus capitata вживають у свіжому вигляді. Їх використовують для виготовлення компотів, джему, варення, желе.

Кудранію вирощують в основному для отримання плодів. Використовують для озеленення і для закріплення ґрунтів. Cornus capitata іноді культивують як декоративний чагарник, тим не менш, як декоративна рослина не дуже розповсюджена.

Екзотична Кудранія являє собою швидкозростаюче, світло- і теплолюбне дерево. До ґрунту маловимоглива, краще розвивається в слабокислих, добре дренованих земляних сумішах.

Середня тривалість життя понад 50 років. Розмножується насінням, живцями, кореневою порослю. Воліє помірний полив, поживна суміш складається з перегною, торфу, піску і землі. У теплому кліматі росте у відкритому ґрунті. Можна вирощувати як горщикову культуру.

Найпоширенішим способом розмноження даної культури є живцювання. Однак вкорінення живців може тривати 3-4 місяці. Вкорінені живці розсаджують в окремі ємності, попередньо наповнивши їх грубозернистим піском і вермикулітом. Слід врахувати, що на новому місці саджанці приживаються дуже повільно.

Для кращого зростання після пересадки їх поливають розчином «Плант» і обприскують препаратами-стимуляторами росту.

Для розмноження Кудранії кореневою порослю від материнської рослини обережно відокремлюють дочірні і розсаджують їх в невеликі контейнери, поливають розчином «Корневина».

Кореневі паростки швидко приживаються, починають активно рости, і досягають за рік висоти близько 1 м.

При вирощуванні полуничного дерева регулярно навесні видаляють занадто довгі пагони, і пагони, що ростуть вгору або всередину крони. Влітку проводять формуючу обрізку. У спекотні дні рясно поливають і обприскують рослину.

В кімнатних умовах горщик з цією культурою розміщують на добре освітленому місці. Влітку кудранію виносять на балкон або прикопують контейнер з рослиною в саду.

Деякі заводчики прагнуть використовувати Кизил Porlock і Кизил Norman Hadden. Це два гібриди Кизилу Kousa, у яких деяке листя червоного кольору восени опадає, а частина залишається до весни на дереві. В штатах натуралізовано вид Новий Південний Уельс і в Австралії – Вікторія.