Категорії
Міста, країни, люди

Про винахід доктора Філіппова

У січні 1894 року в Петербурзі Філіппов розпочав видавати щотижневий журнал «Науковий огляд». У ньому співпрацювали Менделєєв, Бехтерєв, Лесгафт, Бекет тощо. Саме у «Науковому огляді» було опубліковано історичну статтю Костянтина Едуардовича Ціолковського «Дослідження світових просторів реактивними приладами», яка надовго закріпила за ним першість у теорії космічних польотів.

Про винахід доктора Філіппова
Останній номер журналу «Науковий огляд»

«Я вдячний Філіппову, — писав основоположник зореплавання, — бо він наважився видати мою роботу».

Редакція журналу містилася у квартирі Філіппова на п’ятому поверсі будинку 37 на вулиці Жуковського. У цій же квартирі була обладнана і наукова лабораторія, в якій Михайло Михайлович працював, годинами засиджуючись над дослідами. Що це була за наукова робота і яку мету ставив перед собою петербурзький учений, стало відомо з його відкритого листа, надісланого ним до редакції газети «Санкт-Петербурзькі відомості» 11 червня (за старим стилем) 1903 року.

Незвичайний лист. «У ранній юності, — писав Філіппов, – я прочитав у Бонля (англійського історика та соціолога), що винахід пороху зробило війни менш кровопролитними. З тих пір мене на переслідувала думка про можливість такого винаходу, який зробив би війни майже неможливими, як це не дивно, але днями мною зроблено відкриття, практична розробка якого фактично скасувала війну. Йдеться про винайдений мною спосіб електричної передачі на відстань хвилі вибуху, причому, судячи з розрахунків, ця передача можлива і на відстань тисячі кілометрів, тобто, зробивши вибух у Петербурзі, можна буде його передати в Константинополь. Спосіб дивовижно простий і дешевий. Але при такому веденні воєн на зазначену мною відстань війна фактично стає божевіллям і має бути скасована. Подробиці я опублікую восени у мемуарах Академії наук».

Як вже зазначалося, лист був надісланий 11 червня, а наступного дня Філіппова знайшли мертвим у своїй домашній лабораторії.

Вдова вченого Любов Іванівна Філіппова розповідала, що напередодні смерті Михайло Михайлович попередив рідних, що працюватиме довго, і просив розбудити його не раніше дванадцятої години дня. Ніякого шуму, тим більше вибуху, тієї рокової ночі в лабораторії домашні не почули. Будити його пішли рівно о 12-й. Двері в лабораторію виявилися замкненими. Постукали і, не почувши відповіді, виламали двері.

Філіппов лежав без сюртука на підлозі у калюжі крові. Подряпини на обличчі свідчили, що він упав ніби як підкошений.

Поліція провела обшук у лабораторії Філіппова та слідство, але останнє було зроблено якось з поспіхом і дуже непрофесійно. Навіть висновки медичних експертів сильно розходилися з огляду на причину трагедії. Поховали вченого вранці 25 червня на «Літераторських містках» Волкового кладовища – неподалік від могили Бєлінського та Добролюбова. Похорон був дуже скромним, були лише близькі покійного, члени редакції журналу і деякі представники літературного світу.

Разом із загибеллю Філіппова припинив своє існування і його журнал «Науковий огляд», але чутки про таємничий винахід не припинялися. В інтерв’ю «Петербурзьким відомостям друг загиблого професор О.С. Трачівський розповів, що за три дні до своєї трагічної смерті Філіппов йому лише в загальних рисах, як історику, розказував про свій задум. Коли Трачівський нагадав Філіппову про різницю між теорією і практикою, той твердо сказав: «Перевірено, були досліди і ще зроблю, – під час розмови ударяв рукою по столу. – Це так просто, до того ж дешево! Дивно, чому ще й досі не додумалися. Пам’ятається, до цього підходили в Америці, але зовсім іншим і невдалим шляхом». А про саму суть секрету приблизно розповів у листі до редакції.

Про винахід доктора Філіппова
Будинок №37 на вулиці Жуковського

Загадковий випадок. Дебати навколо дивовижного відкриття М.М. Філіппова поступово затихли. Минув час, і ось у 1913 році у зв’язку з десятиліттям від дня загибелі вченого газети знову повернулися до старої теми, при цьому з’ясувалися нові важливі деталі. Наприклад, московська газета «Русское Слово» писала, що Філіппов ще в 1900 році виїжджав у Ригу, де проводив у присутності деяких фахівців досліди вибухів на відстані. Повернувшись до Петербургу, розповідав, що залишився надзвичайно задоволений результатами дослідів.

Згадали і той загадковий випадок, коли в лабораторії поліція робила обшук, вдалині від вулиці Жуковського, на Охті, прогримів сильний вибух – багатоповерховий кам’яний будинок в одну мить без жодних видимих ​​причин обвалився і перетворився на руїни.

Цей будинок і лабораторія Філіппова знаходилися на одній прямій лінії, не перекритій будинками. «Чи не спрацював апарат Філіппова, коли до нього стали торкатися чужі, недосвідчені руки? – задавалася питанням одна зі столичних газет».

Також багато було розмов про частину наукового рукопису М.М. Філіппова, що містила математичні розрахунки та результати досліджень дистанційних підривів. Як повідомила репортерам вдова вченого, на другий день після загибелі Філіппова цей рукопис забрав співробітник «Наукового огляду», відомий тоді публіцист А.Ю. Фінн-Енотаєвський, який обіцяв зняти з рукопису копію, а оригінал повернути за кілька днів.

Рукопис, що зник. Минули місяці, а важливий рукопис Фінн-Єнотаєвський так і не думав повертати. Коли ж вдова Філіппова твердо зажадала повернення документу, він заявив, що рукопису у нього більше немає, що він спалив його, побоюючись обшуку (Фінн-Єнотаєвський дожив до сталінських часів і в 1931 році був репресований).

Сам винахідник ніколи не відзначався хвалькістю і писав, звісно, правду. В 1903 році, одразу ж після трагедії, в газетах з’явилися статті, які ставили під сумнів винахід Філіппова, особливо запам’ятався журналіст «Нової години» В.К. Петерсен, який у замітці «Похмура загадка» він закликав Д.І. Менделєєва виступити з цього приводу і, так би мовити, поставити крапку над «і». Знаменитий хімік виступив у газеті «С.-Петербурзькі відомості», проте не на підтримку псевдонаукової замітки, а на захист покійного вченого-винахідника, заявивши, що «ідеї М.М. Філіппова цілком можуть витримати наукову критику». У розмові з професором Трачевським, яка теж була опублікована, висловився ще чіткіше, сказавши, що в основній ідеї Філіппова немає нічого фантастичного: хвиля вибуху доступна передачі, як і хвиля світла звуку.

Висловлювалися припущення, що петербурзький вчений на початку XX століття додумався до променевої зброї – лазера. Спеціалісти-лазерщики саму спробу створити лазер 100 років тому не заперечують, щоправда, сумніви при цьому виникають величезні. Можливо згодом з’являться інші гіпотези або знайдуться документи, і тоді, нарешті, розкриється ця вікова загадка.

Залишити відповідь