Келімуту (Kelimutu, Індонезія) – знаменитий вулкан, що розташований на території однойменного національного парку в центрі острова Флорес. Останній раз Келімуту прокидався в 1968 році. На вершині вулкана, висота якого становить 1639 м, знаходиться три кратерних різнокольорових озера.
Озера з’явилися тут в результаті останнього виверження Келімуту. В магмі утворилися невеликі западини, які з часом наповнилися атмосферними опадами. Ці кратерні озера, які розташовані відносно недалеко одне від одного, мають властивість періодично міняти свій колір від бірюзового і зеленого до червоного, коричневого і навіть чорного.
Згідно з науковими припущеннями такі зміни кольорів озер відбуваються в результаті хімічної реакції, що виникає між мінералами і газом.
Червонуватий відтінок – це реакція заліза з сірководнем, а висока концентрація сірчаної і соляної кислот обумовлює глибокий зелений колір.
У жителів села Моні, яке розташоване практично біля підніжжя Келімуту, є своя теорія – вони вважають, що в ці озера відправляються душі померлих предків, а зміна кольору свідчить про те, що душі, які живуть у водоймах, розгнівалися. Інша версія свідчить, що зміна кольору може бути сигналом, що насуваються критичні події в Індонезії. І кожне кратерне озеро вулкана Келімуту через свою назву віддзеркалює легенду, що пов’язана з ним.
Озеро Тіву-Ата-Мбупу – «озеро старих», найзахідніше, розташоване приблизно в 1,5 км від двох інших. За переказами в Тіву-Ата-Мбупу знаходять притулок душі тих, хто гідно прожив своє життя і помер в старості. Озеро Тіву-Ата-Мбупу символізує знання і мудрість людей похилого віку.
Назва центрального озера – Тіву-Нуа-Мури-Коох-Таї або «озеро юнаків і дівчат». В озері Тіву-Нуа-Мури-Коох-Таї знаходять спокій невинні душі. Це озеро особливо найчастіше змінює забарвлення, кажуть, що за останні двадцять шість років воно дванадцять разів змінювало свій колір.
Тіву-Ата-Поло, що означає «зачароване озеро» або «озеро злих душ», – вічний дім для душ лиходіїв.
Останні два озера розташовані поруч, між ними лише тонка стіна кратера, яка, за віруваннями місцевих, уособлює грань між добром і злом.
Колір озер Келімуту непередбачуваний. Тому, піднімаючись на вершину вулкана, точно не можна знати яка комбінація кольорів буде на цей раз. За останніми даними, озеро Тіву-Ата-Мбупу зараз забарвлене в чорний колір, хоча нещодавно воно було зеленим, озеро юнаків і дівчат – насичено зелене, а озеро злих душ – коричневого кольору.
Декілька років тому кратерні озера мали біле, бірюзове і червоне забарвлення. У листопаді 2009-го вода озер була чорною, бірюзовою і коричневою.
В липні 2010-го Тіву-Ата-Мбупу радувало око темно-зеленим кольором, Тіву-Нуа-Мури-Коох-Таї було бірюзовим, а Тіву-Ата-Поло мало барви зеленого моху.
Дивовижними видами озер найкраще милуватися з вершини вулкана Келімуту, яка облаштована оглядовим майданчиком – піраміда «пункт натхнення».
Кратерні озера вулкана Келімуту найкрасивішими бувають на світанку і на заході. А пізнім ранком, коли їх огортає густий туман, тут панує атмосфера таємничості.
Милуватися водоймами краще і безпечніше зі спеціально відведених місць – вулканічний камінь слизький і прогулюватися по ньому вкрай небезпечно, до того ж можна знепритомніти від випаровувань, що підіймаються над озерами.
Озера Келімуту – одна з пам’яток Індонезії. Знамениті водойми-хамелеони навіть були зображені на купюрі в 5000 рупій. Ці озера – лише маленька частина національного парку Келімуту, що входить до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Сюди помилуватися унікальними об’єктами природи щороку приїжджає кілька тисяч туристів.
Дістатися до селища Моні, що розташоване в декількох кілометрах від підніжжя вулкана, можна з міста Маумере (62 км) і Енді (51 км). На автомобілі шлях від Моні до вулкана займе 30-40 хвилин, а від стоянки до кольорових озер біля 20-30 хвилин пішої прогулянки.
В Моні можна зупинитися у місцевих жителів або в місцевому готелі. У селищі є ресторани, невеличкі магазини і ринок, на якому можна придбати продукти харчування, одяг і все необхідне для повсякденного життя.
