Щучник дернистий

Щучник дернистий
Трава щучник дернистий

Хімічний склад щучника дернистого,
Дія щучника дернистого,
Способи застосування щучника дернистого.

Щучник дернистий (Deschampsia cespitosa) – багаторічна трав’яниста рослина родини Poaceae (Тонконогі), утворює купини або щільні дернини. Назва походить від будови листка – якщо провести пальцями від кінця до основи, листок гладенький, коли ж навпаки – він шорсткий настільки, що можна навіть порізатись. Ця властивість щучника викликає аналогію із зубами щуки.

Щучник дернистий
Щучник дернистий, стебло рослини, язичок довгий і загострений

Назви-синоніми: Щучка, Дешампсія чубата.

Щучник дернистий має глибоке коріння – до 1 м. Коренева система на луках і заплавах – до 70-80 см, в болотистих місцях – до 20 см. Стебла міцні, вертикальні й гладкі, 20 см – 1,2 м (іноді до 2 м) заввишки, з численним прикореневим листям утворюють щільну густу дерновину.

Листя рослини сірувато-зелені, до 10-60 см завдовжки, 0,5–3 (іноді до 5) мм завширшки, уздовж складені, жорсткі, по ребрах, особливо крайовим, гoстрошорсткі. Листя зверху вкрите рядами шипиків, спрямованих до верхівки листочки.

Щучник дернистий
Щучник дернистий, насіння рослини

Язичок завдовжки від 6 до 8 мм. Суцвіття – багатоколоскова розлога волоть, 10–50 см завдовжки, з майже горизонтально відхиленими, сильно шорсткими гілочками, на яких досить густо розташовані колоски.

Колоски – квіткові, дрібні, до 3–3,5 (іноді до 6) мм завдовжки. Колоскова луска жовто-зелена, зелена і блідо-фіолетова, з золотистими блискучими краями, ланцетні, нерівні. Нижня колоскова луска вузько ланцетна, верхня – широко ланцетна.

Квіткова луска світло-фіолетова, рівна між собою, тупа, з зубчастими краями; нижня – з ледь помітними бічними жилками і тонкої остю, що не вище за колосок. Пильовики до 1,2-1,5 мм довжиною.

Плід – легка зернівка, схильна до вітрового або плавучого поширення, довжиною майже 2 міліметри.

Вегетативне розмноження здійснюється підземними пагонами. Переносить без шкоди значне ущільнення ґрунтів. У тінистих місцях цвітіння слабке. Навесні потребує обрізання старих пагонів.

У насіння практично немає періоду спокою. Проростання відбувається восени, або наступної весни. Більшість проростків гине, не встигнувши розвинути нормальну кореневу систему до періоду літнього дефіциту вологи. Можливо, це основна причина деякої приуроченості до вологих місць.

Життєвий цикл. Протягом перших двох років кожен пагін існує як укорочений розетковий. У наступний рік формується 1-2 подовжених міжвузля, потім – знову формує розетку листя. Тобто до 4-го року купина стає двох’ярусною. Тільки потім можливий перехід до генеративної стадії. На четвертий-п’ятий рік навколо купини можна помітити кільце з розрідженим травостоєм. Підозрюють токсичну дію щучки на навколишні рослини.

Перше цвітіння спостерігається на шостий – сьомий рік. Генеративний період триває десятки років. У розпал генеративної фази можна спостерігати до 100-150 генеративних пагонів на дерновину (до 10% пагонів).

У старих рослин спостерігається відмирання центральної частини дерновини та перенесення зони кущіння хибними кореневищами та подовженням міжвузлів, після чого відбувається фрагментація дернини та заростання кільця.

Число хромосом: 2n = 26.

В регіонах з помірним кліматом поширений майже повсюдно. Росте на вологих і мокрих луках і болотах від помірних до арктичних районів. Зустрічається в Європі, Азії, Північній Америці. В гірських районах можна знайти у тропічній Африці й Азії, а також в Австралії (Тасманія) і Новій Зеландії. В Україні зростає на вологих луках, у лісах і на болотах – у Поліссі, Лісостепу, в Карпатах. Вид Deschampsia antarctica поширений на Антарктичному півострові.

В Україні найбільш поширеним є щучник звивистий (Deschampsia flexuosa), росте у лісах, на луках і скелястих місцях, у Галичині, Карпатах, на Лівобережжі та щучник дернистий, який можна побачити на вологих луках і в лісостепу, в лісі і гірських районах. Численні сорти використовуються в якості декоративних садових рослин.

Серед шкідників – гусениці Crambus perlella. До цвітіння та дозрівання плодів охоче поїдається худобою; дає грубе сіно. Солому можна використовувати для плетіння капелюхів.

Залишити коментар