Таємний двійник Севастополя

За товстими іржавими броньованими дверима, ґратами вентиляційних шахт, повитими плющем, ховається підземний Севастополь. Підземний Севастополь – це більше 600 бункерів, з яких лише приблизно половина зареєстровано на статистичному обліку.

Місцезнаходження та призначення інших споруд невідоме. Загальної карти підземного міста немає. Імовірно його площа становить від 315 до 350 тис. кв. км. Близько 100 підземних споруд належать Чорноморському флоту, стільки ж відноситься до об’єктів цивільної оборони і ще стільки ж мають невизначене призначення.

Таємний двійник Севастополя
Військові підземні об’єкти Севастополя

Історія севастопольських катакомб починається практично одночасно з історією міста. Для їх розміщення використовували природні печери в скелястих берегах бухт, які об’єднували у систему підземель. Під кожним фортом створювалася підземна інфраструктура. До початку Кримської війни 1853-1856 років загальна площа підземель перевищувала 25 тис. м2.

Таємний двійник Севастополя
Вхід в лабіринт

Набагато раніше починається історія підземель Інкермана (передмістя Севастополя, що відноситься зараз до Балаклавському району). З незапам’ятних часів в горах Інкермана добували мшанковий вапняк, і на межі XVIII-XIX століть там вже існувала велика система штолень. Сьогодні ці катакомби відомі під назвою Шампав, оскільки частину комплексу до Другої світової війни використали в якості складу для шампанських вин.

Таємний двійник Севастополя
Об’єкт 221. Запасний командний пункт ЧФ СРСР

У роки оборони Севастополя в Шампані був розміщений Спецкомбінат № 2, на якому виробляли снаряди, міни, ручні гранати. Біля Спецкомбінату № 2 знаходилися склади боєприпасів, ремонтні майстерні, притулки для цивільного населення, які мали школи, дитячі садки і госпіталь на 3 тис. ліжок. Під час відступу радянських військ Спецкомбінат № 2 було підірвано. Згадують, що сила вибуху на іншій стороні річки Чорна, в півтора кілометрах від Шампані, перевертала протитанкові гармати. Сьогодні Шампав користується поганою славою – майже щороку в підземеллях під завалами або від вибухів старих боєприпасів гинуть сталкери-самоучки.

Таємний двійник Севастополя
Спецкомбінат. Вихід однієї з труб підземної електростанції

Ще у 30-х роках радянська влада почала активно використовувати підземні споруди у військових цілях. Були спроектовані і побудовані командні пункти, склади боєприпасів, вузли зв’язку.

В Юхаринській балці побудували підземний склад хімічних боєприпасів і бойових отруйних речовин. У кінці жовтня 1941 війська 11-ї німецької армії осадили Севастополь. У червні 1942 року, коли стало очевидно, що місто не встоїть, два дні колона вантажівок курсувала між Юхаринською балкою і Козачою бухтою, в якій боєприпаси перевантажували на шхуну «Папанінець». На відстані до кілометра від берега шхуна скидала смертоносний вантаж у море.

У Троїцькій балці був побудований комплекс центрального торпедного арсеналу флоту з майстернями, складами і залізничними коліями, які мали вихід до причалів.

Добудували батареї № 33 і 35, які почали зводити ще в царські часи. Над поверхнею височіли лише броньовані башти; пости керування стрільбою, артилерійські погреби, електростанції, резервуари для води і палива, технічні та господарські приміщення, лазарети з операційними, кубрики, каюти і навіть ленінські кімнати знаходилися під землею. Частини комплексів з’єднувалися між собою потернами іноді довжиною до 600 м.

На скельному масиві південного берега Севастопольської бухти в районі Троїцької балки проводилися роботи з будівництва об’єкта «Кріт» – підземна споруда площею 30 тис. м2. За проектом комплекс «Кріт» повинен був складатися із теплоелектростанції з двома турбогенераторами потужністю 25 тис. кВт в двох підземних машинних залах, з млинів для розмелювання кам’яного вугілля, з бункерів для зберігання палива, з трансформаторних та насосних станцій, з приміщеннями для персоналу. «Кріт» можна уявити собі у вигляді підземного п’ятиповерхового будинку з трьома під’їздами. Один від одного рівні комплексу відокремлюють приблизно 30 м породи і бетону. Об’єкт не добудували. Під час оборони Севастополя в підземних залах «Крота» на глибині 60 м було створено Спецкомбінат №1. Спецкомбінат працював цілодобово, тут виготовляли 50- і 82-мм міни, міномети, ручні і протитанкові гранати. Умови роботи в недобудованому об’єкті були жахливі. Спецкомбінат працював до останнього дня оборони. В останні дні червня 1942 робітники були виведені на поверхню. Спецкомбінат, катакомби зі складами, арсенали підірвали. Багато поранених і севастопольців так і залишилися в штольнях.

Після закінчення війни Радянський Союз відразу почав готуватися до наступної можливої війни. І.Сталіну сподобалася концепція підземних міст, згідно з якою кожна будівля на поверхні – від хлібопекарні та поліклініки до командного пункту або заводу – повинна була мати на глибині 25-50 м свого дублера. У разі атомного бомбардування людям пропонувалося спуститися в місто-двійник, де для них були б створені умови для життя і праці. Тому в СРСР почався бум грандіозного підземного будівництва.

Таємний двійник Севастополя
Командний пункт. Вхід замаскований під житловий будинок

11 червня 1952 був затверджений сталінський план по створенню підземного Севастополя. Севастополь став першим містом, в якому почали реалізовувати масштабну програму по захисту від атомної зброї. Одночасно Севастополь був полігоном, на якому відпрацьовувалися різні варіанти підземного будівництва для укриття промислових підприємств, військових об’єктів, населення, продовольства і техніки. Обрані найбільш безпечні місця для розташування входів і вентиляційних шахт. Було продовжено будівництво об’єкта «Кріт». Саме «Кріт» повинен був постачати електроенергію підземний Севастополь і надземний, якщо силові станції на поверхні знищить ворог.

У нижній частині скелі з’явилися три портали, один з них так і залишився недобудованим. Через два проклали залізничну колію. Складували для севастопольського «Крота» вугілля.

Одночасно під вулицею Леніна будувався комплекс з декількох десятків підземних приміщень, з’єднаних між собою коридорами. Потрапити туди можна було з мінної пристані. Підземні шляхи вели за вулицю Леніна – в іншу частину катакомб.

Із вирубаної в скелі тридцятиметрової шахті можна було потрапити в підвал нинішнього Морського гідрофізичного інституту, де планувалося помістити командний пункт тилу, озброєння і судноремонту… Після смерті Сталіна будівництво міста-дублера призупинилося. Особливо секретні елементи підземного комплексу зникли. Входи в них залили бетоном, заклали кам’яною кладкою, креслення і плани зникли. В підземеллі під Історичним бульваром облаштували склад виноробної продукції. Найбільш акуратні бункери здавали в оренду комерційним структурам. Частина з них тепер переобладнані в магазини, авторемонтні майстерні, склади комерційної продукції, а в деяких навіть тепер – модні клуби і ресторани.

Типові п’ятиповерхівки, гаражний кооператив, одноповерхові будиночки приватного сектора – це найближчі «сусіди» колись стратегічного об’єкту «Кріт» (тепер ГРЕС-3). Якщо пройтися пустирем, порослим обліпиховими деревами, в очі потрапляють бетонні конструкції, з яких стирчить арматура, чорні куби терміналів. Подекуди ґрунт просідає, видаючи розташування штолень. Значна бетонна конструкція огороджує не менше вражаючу шахту до 10 м в діаметрі. Уздовж стіни шахти ведуть в безодню металеві сходи. Вилита з бетону будова приховує вентиляційну шахту. На поверхню виходять дві димові труби біля 5 м діаметром, викладені зсередини вогнетривкою цеглою. Висота їх прольоту – майже 40 м.

Сьогодні «Кріт» – складний лабіринт з сірого бетону. Потерни (підземні коридори) закінчуються завалами або решітками. Трапляються приміщення з іржавим устаткуванням, напівгнилими меблями і облупленою фарбою на стінах. Деформовані металеві сходи ведуть у темряву бездонних шахт. Підлога на нижньому рівні – монолітна скеля. На верхніх рівнях є діюче обладнання, що належить севастопольській ТЕЦ, і ці приміщення знаходяться під сигналізацією і патрулюються охороною.

Залишити відповідь