Фактосвіт

Орхідні (Зозуленцеві) – родина багаторічних трав’янистих рослин, налічує понад 35 тисяч видів. Орхідні поширені в усьому світі аж до Північного Льодовитого океану, славляться своїм різноманітним забарвленням і формами, за розмірами від сантиметра і більші за долоню. Багато орхідних стійкі до природних умов і довго не в’януть.

Квітки орхідних складаються з пелюсток, чашолистків і губи, об’єднуються в суцвіття (верхівку або бічну китицю).

Суцвіття орхідних розрізняють за такими видами:
– плейохазій – несправжній зонтик (бульбофіллюм, вісь суцвіття вкорочена);
– колосоподібні суцвіття (дендрохілюм, вкорочені квітконіжки);
– головкоподібне суцвіття (м’якотниця, потовщена вісь);
– спіралеподібне суцвіття (спірантес, вісь закручена в спіраль);
– розгалужені суцвіття (онцидіум, граматофілюм, 2-3 м довжиною і нагадують волоті – складне суцвіття, бічні гілочки якого прості або гіллясті китиці).

Квітка орхідних неправильної форми, шестичленна, має два кола:
– зовнішнє з 3-х схожих чашолистків, іноді дорсальний (середній) відрізняється від латеральних (бічних), 2 або 3 чашолистки іноді зростаються;
– внутрішнє коло з 3 пелюсток, середня з яких – губа (лабеллум) відрізняється за формою і кольором.

Пелюстка-губа орхідних існує в різноманітних формах: воронкоподібна, трубчаста, чашоподібна, у вигляді шолому, язика; існують і такі форми як пафіопедилюм – цільна губа, цимбідіум – лопатева губа, дендробіум – торочкувата губа, епідендрум – губа розсічена на безліч тонких ниток. Крім того губи деяких видів орхідей мають волоски, вирости, потовщення, різноманітні забарвлення. Іноді на губі є нектарник від 3-4 см (наприклад, орхідея каланта) і до 35 см порожнистого виросту чашолистка у ангрекума півторафутового (Angraecurn sesquipedale).

Тичинка у орхідних зростається в структуру-колонку з маточкою, на тичинці зверху грудочки склеєного пилку. Орхідеї запилюються комахами (бджолами, жуками, мухами, метеликами), іноді птахами (колібрі, медоносами, нектарниками). Комаха зазвичай сідає на губу квітки і збирає нектар, до її тіла приклеюється поліній. На другій квітці поліній потрапляє на приймочки – самозапилення повністю виключається. Різні види орхідей зацвітають в різний час і тому захищені від природної гібридизації.

Квітнуть орхідеї частіше в сухий сезон, деякі види протягом 2-3 місяців. Більша частина орхідних має тільки одну тичинку, деякі види дві. Пилок зростається в поліній – пилкову грудку. Після запилення зав’язь розвивається в плід-коробочку. Пилок, зібраний комахами з поліній, не може бути використаний для вигодовування потомства.

Квітка орхідеї Зозулені черевички відрізняється від інших – верхня пелюстка чашечки квітки утворює «прапор», нижні пелюстки чашечки майже приховані губою–«черевичком».

У більшості орхідних нектар відсутній. Тому орхідні використовують шахрайські атракції:
– pseudocopulation – сексуальне залучення (Ophrys, Каладенія, Chiloglottis, Cryptostylis, Drakaea та ін.),
– flower mimicry – квіткову мімікрію (тобто імітують за забарвленням, формою, текстурою нектароносні квітки),
– обман запилювачів (яскравість суцвіть, наявність на губі помилкових покажчиків нектару, забарвлені папілярні вирости, глибокий розвинений шпорець).

Деякі види орхідних задіюють відразу декілька способів обману.

Плід – суха коробочка різної форми і розміру зі стулками, дозріває від 2 до 12 місяців. Коробочка містить кілька мільйонів пиловидних насінин, що поширюються за допомогою вітру. Подвійного запліднення в орхідних немає, багатоклітинний ендосперм утворюється тільки у третини вивчених видів до 2-10 ядер. У більшості первинне ядро ендосперму дегенерує без подальшого поділу і абсорбується зародком.

Розміри насіння орхідних коливаються в межах 0,35-3,30 мм у довжину і 0,08-0,30 мм завширшки. Найдрібніше насіння 0,05-0,26 мм у довжину і 0,04-0,19 мм завширшки.

Насіння орхiдних дрібне, багаточисленне. Живильних речовин у насінні практично немає. Завдяки симбіозу з певними грибами, іноді паразитами, забезпечується насіння живильними речовинами і відбувається проростання.

Тому при розмноженні орхідних застосовуються бактеріологічні методи. Насіння поміщають разом з потрібним штамом гриба у пробірки з агаровим середовищем і інкубують його біля року. Потім садять проросле насіння у горщики.

Готову розсаду пересаджують. Орхідея декоративна перший раз квітне на 5-7 році.

Шляхом схрещування виведено безліч сортів.

Cattleya – орхідея з великими пурпурними квітками.

Brassocattleya – гібрид із квітами світло-пурпурового або жовтуватого забарвлення.

Paphiopedilum – орхідея із зеленими, коричневими і жовтими квітками.

Oncidium – одна з найбільш популярних і продаваних орхідей. Представники роду онцидіум дуже різноманітні за зовнішнім виглядом.

Miltonia – орхідні, що мають невеликі овальні псевдобульби біля основи стовбура. Місця природного зростання цих епіфітних орхідей: вологі ліси північного сходу Аргентини, центральної і південної Бразилії.

Блакитна Vanda – квіти з еліпсоїдними і обернено яйцеподібними пелюстками небесно-блакитного кольору з більш світлими плямами від центру.

Біла або рожева орхідея Phalaenopsis – невибаглива домашня рослина, суцвіття нагадують метеликів, псевдобульби відсутні. Найбільш поширені відтінки Фаленопсису – білий, рожевий, фіолетовий, ліловий, зелений.

Дикоростуча орхідея помірної зони – Cypripedium (черевичок).

Habenaria або поводник променевий – вид однодольних орхідей, бульбової геофіт (бульба яйцеподібна або еліпсоїдна), стебло з 3-7 лінійно-ланцетним загостреним листям, суцвіття з 1-3 квітками розміром до 3 см.

Spiranthes – багаторічна трав’яниста рослина заввишки 10-35 см, коріння кореневі, довгасті, яйцеподібні. До стебла кріпляться притиснуті загострені піхви довжиною 1,5-4 см. Прикореневе листя гостре, яйцеподібної або довгастої форми, до часу цвітіння відмирають. Суцвіття Spiranthes – односторонній спірально закручений колос, плід – суха коробочка. Цвіте на 13-15 році життя.

Орхідея Vanilla містить ароматичну речовину ванілін, екстракт ванілі використовують у кулінарії та парфумерії.

Стебло повзучих орхідей (арахніс, ванда, клейсостома, пелантерія) піднімається вгору на значну висоту, повітряні корені надійно прикріплюють рослину. Так орхідея-епіфіт піднімає свої квітки до світла.

У орхідей фаленопсисів, черевичків, дорітисів стебло коротке, листя зібране в розетку.

Листя за формою від злаковидних до товстих і шкірястих з цибулеподібним здуттям біля основи; ременеподібні до метра у ангрекума слонячого (Angraecum eburneum Bory); циліндрові – у Oncidium Ceboletta; маленькі лускоподібні – у теніофіллюма (Taeniophyllum).

За забарвленням розрізняють зелене і рядолисте (анектохілюс, гемарія, макодес). Паралельні жилки на листі свідчать, що орхідеї відносяться до однодольних рослин.

Листя в посушливих умовах перетворюється в соковиті сукулентні органи, є резервуарами води і поживних речовин.

На яскравому сонці у багатьох орхідей, листя шкірясте, потовщене. У орхідей, що ростуть в тіні (каланта, фаюс), листя тонке, складчасте, це дає можливість уловлювати більше світла. Листя орхідей розрізняють за величиною черешка: з сильно вираженими черешком (стангопея); без черешків (онцидіум, фаленопсис); слабо виражені черешки у орхідей бульбофіллюмів.

Зустрічаються вічнозелені і листопадні орхідеї. Тропічні орхідеї зберігають своє листя протягом років. Але, наприклад, орхідея каланта (Calanthe) скидає своє листя в період відпочинку, у фазі розвитку ця орхідея утворює нове листя.

Кореневища орхідеї – бульба-афродизіак (засіб, що підсилює сексуальну енергію) і за формою нагадує чоловічі тестікули, звідси і походить назва орхідеї (від др.-греч. ὄρχις – яєчко).

Орхідні (багаторічні трави, чагарники, здерев’янілі ліани) за формою пристосування діляться на епіфіти, літофіти і наземні форми. Орхідні епіфіти і епіліти ростуть на інших рослинах, деревах, камінні.

Існують автотрофні і сапрофітні форми. Мікотрофні орхідні позбавлені хлорофілу тому і паразитують на грибі-симбіонті (гніздівка, кріптантеміс).

Літофіти живуть на скелях. Наземні види зростають серед трав і складають значно меншу групу. Розрізняють гілкові, корові і гумусові епіфіти. Коріння таких орхідних забезпечує прикріплення до опори, живлення, всмоктування води.

Орхідні з повітряним корінням утворюють густі сплетіння. Їх коріння покриті захисним веламеном – губчастим гігроскопічним шаром мертвих клітин, який протягом секунд наповнюється атмосферною вологою, дощовою водою, росою; потім вологу в міру потреб передає всередину кореня.

Так орхідейні в тропіках отримують воду з повітря. В горщику повітряні корені кімнатної орхідеї, входячи в субстрат, перетворюються на звичайне ґрунтове коріння. Епіфітні орхідеї в процесі життєдіяльності виробили складний кислотний метаболізм.

Вночі при підвищеній концентрації вуглекислого газу деякі епіфітні орхідеї запасаються вуглекислим газом для побудови вуглеводів.

Існують моноподіальні (з одним пагоном) і симподіальні (з кількома пагонами) види орхідей. До групи симподіальних належать орхідеї Cattleya, Miltonia, Odontoglossum.

Придаткові корені моноподіальних орхідей утворюються вздовж всього пагона, корені симподіальних – тільки на кореневищі.

У багатьох орхідей корені містять хлорофіл і тому приймають участь у фотосинтезі.

Коренева система орхідей катазетуми, стангопеї, онцидіуми утворює своєрідні бороди, які захоплюють і потім використовують як поживні речовини опале листя і інші органічні залишки.

У симподіальних орхідей старі пагони відмирають і кожен рік на кінці кореневища з’являється кілька нових паростків. Горизонтальні частини орхідей утворюють кореневище, а вертикальні – псевдобульби з високим вмістом слизу.

У симподіальних орхідей новий пагін розвивається з бруньки-основи попереднього паростка, в інших вузлах також є бруньки для відновлення виду.

У дендробіумів і туній на псевдобульбі до 25, а у цимбідіумів до 13 сплячих життєздатних бруньок. Головний пагін моноподіальних рослин постійно росте вгору, утворюючи нове листя, квіти, корені. Нижня частина пагону засихає і відмирає.

Довжина пагонів моноподіальних орхідей досягає 20 метрів. Листя моноподіальних орхідей дворядно-супротивне (Vanda, Phalaenopsis). Ці рослини набули повзучого способу життя.

Бульбові потовщення орхідеї (псевдобульби, псевдоцибулини, повітряні бульби, туберидії) симподіальних форм накопичують поживні речовини і воду. Ці органи-накопичувачі мають довгасту, круглу або овальну форми. У моноподіальних орхідей цю функцію виконує м’ясисте листя і коріння.

Псевдобульби бувають округлі, овальні, циліндричні, веретеноподібні, яйцеподібні. Є також сплющені з боків (онцидіум), грушоподібні і майже сферичні (енциклопедії). У лікасти, цимбідіума, одонтоглосума псевдобульби можуть мати висоту до 15-20 см, але існують види орхідей висота псевдобульби яких досягає 2-3 м при діаметрі 3-4 см (дендробіум, епідендрум).