Хімічний склад кори осики, Дія кори осики, Способи застосування, Протипоказання, Можлива шкода та побічні ефекти, Кора осики: що важливо пам’ятати.
Кора осики (Populus tremula L.) здавна використовується в народній медицині. Її цінують насамперед за вміст фенольних сполук, глікозидів, дубильних речовин та органічних кислот. У традиційній фітотерапії препарати кори застосовують як допоміжний засіб при запальних процесах, болю, розладах травлення та деяких захворюваннях сечовидільної системи.
Водночас важливо розрізняти традиційне застосування рослини та доведену клінічну ефективність. Кора осики не повинна замінювати призначені лікарем препарати, особливо при цукровому діабеті, простатиті, інфекціях, паразитарних захворюваннях, хворобах нирок або інших серйозних патологіях.
Ботанічний опис осики
Осика звичайна (Populus tremula L.) — листопадне дерево родини вербових (Salicaceae), поширене в Європі та значній частині Азії.
Дерево зазвичай досягає 20–30 м заввишки. Молоді пагони мають гладку зеленувато-сіру кору, у старих дерев вона стає темнішою та утворює тріщини. Листки округлі або яйцеподібні, з довгими сплюснутими черешками, через що вони легко коливаються навіть при слабкому русі повітря. Саме ця особливість пояснює назву осики та її характерний шелест.
Осика добре росте на свіжих і помірно вологих ґрунтах. Її можна зустріти в листяних і змішаних лісах, на узліссях, вирубках та поблизу водойм. Дерево добре відновлюється кореневими пагонами, тому часто утворює осичняки.
Для фітотерапевтичних цілей використовують переважно кору, рідше — бруньки та листя.
Заготівля кори
Традиційно кору заготовляють навесні, коли починається активний рух соку. Для заготівлі краще використовувати молоді здорові дерева або гілки, не пошкоджуючи живі насадження.
Сировину нарізають невеликими шматочками та сушать у сухому, добре провітрюваному місці, захищеному від прямих сонячних променів. Зберігати висушену кору слід у сухій тарі.
З практичної та екологічної точки зору краще купувати стандартизовану рослинну сировину в аптеці або використовувати кору з дерев, призначених для планової вирубки, а не пошкоджувати живі дерева.
Хімічний склад кори осики
Хімічний склад кори осики включає низку біологічно активних речовин. Серед них:
– фенольні глікозиди, зокрема саліцин і популін;
– фенольні сполуки;
– дубильні речовини;
– органічні та жирні кислоти;
– флавоноїдні сполуки;
– вуглеводи;
– ефірні та жирні олії;
– мінеральні речовини.
Особливу увагу привертає саліцин. Під час метаболізму він може перетворюватися на сполуки саліцилатного ряду. Саме тому кору осики іноді порівнюють із корою верби, однак це не означає, що настій або відвар осики є аналогом ацетилсаліцилової кислоти (аспірину).
Для кори верби механізм дії саліцину та клінічне застосування вивчені значно краще: EMA зазначає протизапальні, жарознижувальні та знеболювальні властивості саліцину й окремо описує показання та ризики препаратів кори верби.
Дія кори осики
З огляду на склад кори та дані доклінічних досліджень їй можуть бути властиві:
– протизапальна дія;
– помірна знеболювальна дія;
– антиоксидантні властивості;
– в’яжуча дія завдяки дубильним речовинам;
– потенційна антимікробна активність;
– вплив на обмін деяких речовин.
Однак рівень доказовості для різних ефектів неоднаковий. Значна частина тверджень про лікувальні властивості кори осики походить із традиційної медицини або лабораторних досліджень, а не з якісних клінічних випробувань на людях.
Тому коректніше говорити, що кора осики може використовуватися як допоміжний фітотерапевтичний засіб, а не як самостійне лікування конкретного захворювання.
При яких станах її традиційно застосовують
У народній медицині препарати кори осики використовують при:
– болю та запаленні в суглобах і м’язах;
– деяких розладах травлення;
– застудних захворюваннях і кашлі;
– симптомах з боку сечовидільної системи;
– подразненнях та деяких захворюваннях шкіри;
– для полоскань ротової порожнини.
При цьому твердження про здатність кори осики вилікувати цукровий діабет, аденому простати, простатит, опісторхоз, онкологічні захворювання або туберкульоз не мають достатніх підстав для подання їх як доведених лікувальних властивостей.
Особливо це важливо щодо паразитарних інфекцій і захворювань передміхурової залози: фітопрепарати не повинні відкладати діагностику та специфічне лікування.
Способи застосування
Кору осики традиційно використовують у вигляді відвару, настою, спиртової настоянки або засобів для зовнішнього застосування.
Відвар
Для традиційного приготування відвару використовують подрібнену суху кору. Сировину заливають водою, нагрівають на слабкому вогні, після чого настоюють і проціджують.
Відвар може застосовуватися зовнішньо — наприклад, для полоскань або обробки шкіри.
Для внутрішнього застосування бажано використовувати готову аптечну сировину та дотримуватися інструкції виробника, оскільки концентрація активних речовин у домашньому відварі може істотно відрізнятися.
Настій
Настій готують шляхом заливання подрібненої кори гарячою водою з подальшим настоюванням.
Його традиційно використовують як фітозасіб при розладах травлення та деяких запальних станах. Водночас доказів, що настій кори осики самостійно лікує цукровий діабет, простатит чи інфекційні захворювання, недостатньо.
Спиртова настоянка
Спиртові настоянки містять більш концентровані екстрактивні речовини, тому їх застосування потребує особливої обережності.
Не слід використовувати домашню настоянку як заміну призначеному лікуванню. Вона також не підходить людям, яким протипоказаний алкоголь.
Зовнішнє застосування
Відвари та інші препарати кори традиційно використовують для:
– полоскань ротової порожнини;
– примочок;
– догляду за проблемною шкірою;
– допоміжного догляду за шкірою при незначних подразненнях.
Перед нанесенням на велику ділянку шкіри бажано перевірити індивідуальну реакцію на невеликій ділянці.
Застосування при простатиті
Кору осики часто рекламують як народний засіб від простатиту та аденоми простати. Однак її не слід розглядати як самостійне лікування цих захворювань.
Порушення сечовипускання, біль у промежині, кров у сечі або спермі, підвищення температури чи інші симптоми потребують консультації уролога. Фітотерапія може розглядатися лише як доповнення після встановлення діагнозу.
Застосування при цукровому діабеті
Деякі дослідження вказують на потенційний вплив компонентів осики на вуглеводний обмін, проте цього недостатньо, щоб використовувати кору замість цукрознижувальних препаратів.
Людям із цукровим діабетом особливо важливо не змінювати самостійно дозування інсуліну чи інших ліків через можливу взаємодію або зміни рівня глюкози.
Протипоказання
Кора осики — рослинна сировина, але це не означає, що вона абсолютно безпечна.
Обережність необхідна в таких випадках:
– індивідуальна непереносимість або алергія на компоненти рослини;
– алергія на саліцилати або препарати ацетилсаліцилової кислоти;
– вагітність і період грудного вигодовування — застосування всередину без рекомендації лікаря не рекомендується;
– дитячий вік — особливо без консультації педіатра;
– схильність до закрепів;
– захворювання шлунково-кишкового тракту;
– порушення згортання крові або прийом антикоагулянтів/антиагрегантів;
– тяжкі захворювання печінки чи нирок.
Оскільки рослинні препарати можуть взаємодіяти з лікарськими засобами, перед регулярним прийомом кори осики варто повідомити лікаря про всі препарати та добавки, які ви приймаєте.
Для рослин, що містять саліцилати, питання алергії, шлунково-кишкових реакцій, кровотеч і взаємодій із протизапальними препаратами є принципово важливими; подібні застереження наведені, зокрема, в монографії EMA щодо кори верби.
Можлива шкода та побічні ефекти
При надмірному або тривалому вживанні кори осики можливі:
– нудота;
– дискомфорт у животі;
– алергічні реакції;
– подразнення шлунково-кишкового тракту;
– закреп через вміст дубильних речовин;
– небажані взаємодії з лікарськими препаратами.
Ризик залежить від форми препарату, його концентрації, кількості активних речовин і стану здоров’я людини.
Кора осики: що важливо пам’ятати
Кора осики має цікавий склад і тривалу історію використання у народній медицині. Найбільш перспективними напрямами її вивчення є протизапальні, антиоксидантні та знеболювальні властивості окремих компонентів.
Водночас популярні твердження про те, що кора осики «лікує» діабет, простатит, аденому простати, паразитів або онкологічні захворювання, не варто подавати як доведені медичні факти.
Найбезпечніший підхід — розглядати кору осики як допоміжний рослинний засіб, а не альтернативу доказовому лікуванню. Для рослинних лікарських засобів доказовість і безпека мають оцінюватися окремо для конкретної сировини, екстракту, дозування та показання. Саме такий підхід використовується і в європейській системі оцінки рослинних лікарських засобів. Джерело